Синкретичні другорядні члени речення з об'єктно-просторовим значенням

Информация - Разное

Другие материалы по предмету Разное

Скачать Бесплатно!
Для того чтобы скачать эту работу.
1. Пожалуйста введите слова с картинки:

2. И нажмите на эту кнопку.
закрыть



вувати ЧР в конкретних висловлюваннях;

3) характеристика ЧР безвідносно до виявлення ознак обовязковості необовязковості в синтаксичній структурі речення;

4) відсутність опису суті означальних відношень, покладених в основу ДЧР (Іваницька, 1982).

У звязку з цим у сучасному мовознавстві склалося різне ставлення до традиційної моделі ЧР: одні вченні відстоюють систему ЧР у тому вигляді, як вона склалася в традиційному синтаксисі; інші мовознавці роблять спроби підійти до цієї проблеми з урахуванням багатоаспектності речення, деякі вчені відмовились від самого терміна ДЧР, замінюючи його іншим поняттям; ще інші науковці, враховуючи багатий досвід вивчення різних сторін цієї моделі, використовують її як інструмент для дослідження синтаксичної структури речення, доповнюють і уточнюють окремі поняття, конкретизують їх, тим самим до деякої міри згладжуючи вразливі місця цієї моделі речення, і виділяють проміжні групи ЧР, а саме синкретичні члени речення.

Для розвитку сучасної лінгвістики характерним є підвищений інтерес мовознавців до проблем синкретизму в системі ЧР, що визначається як синтез в одному членові речення диференційних ознак різних ЧР, різних їх функцій (Бабайцева, 1989, 86). Ряд праць присвятила В.В. Бабайцева проблемі синкретизму ЧР, вказуючи на причини синкретизму та різновиди синкретичних ЧР (Бабайцева, 1975, 1988).

Л.Д. Чеснокова в основі наяви синкретизму вбачає явище так званих "вторинних синтаксичних функцій" (Чеснокова, 1988, 42).

О.А. Дубова детально аналізує власне означальні та обставинно-означальні відношення, характеризує способи їх вираження. Визначальним фактором при класифікації ЧР, на думку мовознавця, є їх відношення до вираження основної граматичної ознаки речення - предикативності і типу звязку (Дубова, 1989, 21).

І.Л. Іваницька теж торкалася питання синкретичних ДЧР, відзначаючи, що в них поєднані ознаки різних синтаксичних значень, а причина появи синкретичних ДЧР, на думку автора, - це економія мовних ресурсів (еліпсис) (Іваницька, 1982).

З.І. Іваненко детально аналізує систему прийменникових конструкцій адвербіального значення, місця, просторової близькості, із значенням кінцевого пункту руху, часу і т.д. (Іваненко, 1981). Аналіз теоретичного матеріалу дозволяє зробити висновок про те, що проблема синкретизму ДЧР в українському мовознавстві недостатньо висвітлена, що дає підставу вважати за необхідне її вивчення. Але в українському мовознавстві є праці, що знайомлять нас з проблемою синкретизму у сфері обєктно-адвербіальних відношень (Вихованець, 1987; Плющ, 1978 та ін.); у сфері атрибутивних відношень (Бабайцева, 1983, 35-42; Ващук, 1965; Степанюк, 1972; Чопик, 1991 та ін.).

Структурно-семантичний аналіз синкретичних обєктно-обставинних відношень інструментальності та каузальності дає у своїй дисертації Л.В. Шитик (Шитик, 1995).

Отже, обєктом дослідження в дисциплінарній роботі є синкретичні ДЧР з обєктно-просторовим значенням як найбільш різноманітні і поширені в сучасній українській літературній мові.

Актуальність дипломної роботи зумовлена необхідністю описати, дотримуючись основних принципів традиційної класифікації ЧР та враховуючи характер звязку між елементами синтаксичної структури двоскладного речення, синкретичні ДЧР з обєктно-просторовим значенням. Порушена проблема є досить цікавою і до кінця не зясованою.

Матеріал дослідження. Для вирішення поставлених у дипломній роботі завдань добирався лексичний матеріал з творів О.Гончара та П. Загребельного. Вибір матеріалу дослідження мотивується широким представленням синкретичних другорядних членів речення з обєктно-просторовим значенням у мові творів цих письменників.

Основна мета дипломної роботи полягає в системному аналізі структурно-семантичних особливостей ДЧР з обєктно-просторовим значенням.

Реалізація поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:

1) зясувати лінгвістичну сутність синкретичних ДЧР; визначити причини появи синкретизму;

2) описати різновиди та засоби вираження ДЧР з обєктно-просторовим значенням;

3) зробити статистичні підрахунки кількості виявлених синкретичних ДЧР з обєктно-просторовим значенням.

 

Методи дослідження:

Для досягнення поставленої мети і розвязання конкретних завдань використовувались такі методи:

а) лінгвістичного опису мовних фактів із залученням прийомів структурно-семантичного і трансформаційного аналізу;

б) метод спостереження;

в) метод статистичних підрахунків.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше зроблено спробу схарактеризувати синкретичні ДЧР з обєктно-просторовим значенням на матеріалі мови творів О. Гончара та П. Загребельного з урахуванням нових теоретичних досліджень.

Теоретична і практична цінність роботи визначається можливістю використання її результатів при вивченні курсу синтаксису сучасної української літературної мови, а також у подальшій педагогічній діяльності на уроках української мови в старших класах, факультативних заняттях, у гуртковій роботі та роботі методичних обєднань, семінарських занять учителів, шкіл передового досвіду.

 

 

ІІ 1. Загальне поняття про синкретичні члени речення з обєктно-просторовим значенням.

Синкретичним (від грецького synkretismos - поєднання) властивий усім рівням мови і мовлення, однак у кожному з них має свої особливості.

Синкретизм у граматиці це "поєднання (синтез) диференційних структур

s