Синкретичні другорядні члени речення з об'єктно-просторовим значенням

Информация - Разное

Другие материалы по предмету Разное

Скачать Бесплатно!
Для того чтобы скачать эту работу.
1. Пожалуйста введите слова с картинки:

2. И нажмите на эту кнопку.
закрыть



тя батьки виглядали живих синів, матері живих і мертвих, і свої руки найчастіше прикладали до грудей (О.Г.)

Конструкції із значенням кінцевого пункту, як і звороти на позначення місця, розрізняють за контактним і дистантним прийменниками.

Домінуючим є сполучення дистантного прийменника -на- із знахідним відмінком іменника.

Кінцевий пункт це орієнтир, на який спрямована дія чи рух.

Більшою мірою синкретизм другорядних членів речення з обєктно-просторовим значенням кінцевого пункту виявляється у зворотах, роль підпорядковуючого компонента в яких виконують дієслова:

  1. дивитись, глянути на когось (на щось): Він глянув на моє заплакане обличчя, але так нічого і не сказав (О.Г.);
  2. сідати, лягати: Він присів на табуретку, обережно доторкаючись до волосся, поправив зачіску (П.З.) І знову тяжкі, благанням розбухлі руки опускались на груди (О.Г.) Він, зачепивши головою ключку журавля, сів на дилину, а біля нього примостився Сашко (О.Г.);
  3. впасти: Марія з українських степів упала б мені на груди, зайшлася у риданнях, безпорадна і безборонна перед жахливою стихією смерті … (П.З.) Він упав на стіл, аби знайти хоч який-небудь спочинок (О.Г.);
  4. накинути на когось (на щось)у значенні “одягнути”: Сашко накинув на себе пальто і став пробиратися до виходу … (О.Г.)

Семантична природа прийменника до в українській мові досить своєрідна: він виступає у значенні трьох давньоруських прийменників, фіксуючи межу руху (підїхати до самих воріт); рух у бік предмета (бігти до хати); рух з проникненням у середину обєкта (внести до хати, покласти до кишені) (Іваненко, 1981, 68).

Значення кінцевого пункту руху, як показує аналіз розглянутих мовних фактів, має місце у звороті “до + род.в.”, при дієсловах таких семантичних груп:

  1. із значенням пересування субєкта (їхати, йти, бігти, летіти тощо) та переміщення обєкта з чиєюсь допомогою (нести, везти тощо): Інженер Твердохліб, ідіть до начальника цеху. Васю, ідіть до коменданта одержувати матраци і набивати їх соломою (П.З.) Те саме повторив на якомусь поверсі, де ліфт зупинявся для перевірки, а тоді ще раз біля дверей, які вели до вистеленого червоним килимом коридору (П.З.);
  2. із значенням “прикріпити до чогось”: Хіба ж не було, що корів шлангами підвязували до бантин. Тоня вже й кущ підвязала до бетонного стовпчика, а не рухалась далі з місця… (П.З.);
  3. із значенням “дивитись”, “придивлятись”: Він довго придивлявся до мене і так нічого не сказав (О.Г.);
  4. із значенням “припадати”, “прихилятись”, “пригортатись”: Тоня знову припала до квітів … (О.Г.) … Дерево до землі з тугою нахилилося (П.З.);
  5. із значенням “повертатися”: “Нарешті він повернувся до мене,” сказала мати, незнаючи, куди діти сльози, що навернулися на очі (О.Г.)

Конструкція “назустріч + дав.в.” має значення руху в бік обєкта. Синтаксично залежними в таких сполученнях виступають іменники назви істот, конкретних предметів, транспортних засобів, космічних обєктів тощо: Назустріч мені йшли два незнайомці.

У ролі опорних слів у таких конструкціях вживаються переважно дієслова руху. Звороти “над + оруд.в.” та “під + знах.в.” в українській мові малопродуктивні. Конструкція “над + оруд.в.” позначає предмет, “вище якого відбувається кінцевий етап чи мета переміщення” (СУЛМ, 1972, 92), і утворюється в основному від дієслів типу злітати, звисати, нахилятися та іменників на позначення істот, конкретних предметів: … Мати знову нахиляється над ним … (О.Г.) Над тобою простір, всіяний зорями (О.Г.). Конструкція “під + знах.в.” вказує на спрямування руху в простір нижче обєкта орієнтира. Це значення чітко виявляється у зворотах з назвами предметів, які можуть рухатися у просторі або перебувають на певній відстані від обєкта орієнтира по вертикалі: Він усе це поставив у свій завбачливо розкритий чемодан, мерщій закрив і засунув чемодан під ліжко (О.Г.) Він швидко заснув, підклавши руки під голову (П.З.)

Найактивнішим засобом вираження спрямованості руху чи дії всередину обєкта в українській мові є конструкція “в (у) + знах.в.”, до складу якої входять дієслова таких семантичних груп:

  1. із значенням “дивитись”, “глянути”: Позаглядав у каструлі, поринув у звуковий хаос ефіру (О.Г.);
  2. із значенням “бити”, “вдарити”: Гаряча кров раз у раз бурхає в обличчя. Хвилі з усієї сили били в берег … (О.Г.);
  3. із значенням “постукати”: Ми лише зараз здогадались, що це гілка стукала в наше вікно (П.З.)

У конструкціях з прийменником (в) у опорними членами виступають дієслова з префіксом в- (у-) просторове значення знаходить своє вираження за допомогою прийменника в (у) та одноіменного префікса, що виконує функцію оформлення значення дії, яка спрямована в межі певного простору або всередину предмета, наприклад: Ми ввійшли в невеличку хатинку, що стояла на узліссі (О.Г.)

Тотожність префікса і прийменника вказує на те, що у цих зворотах переважає обєктне значення над просторовим.

Дуже рідко синкретичні другорядні члени речення із значенням кінцевого пункту реалізуються конструкціями:

“за + оруд.в.”: Сашко негайно кинувся за нею. За ним вже послали погоню (П.З.);

“об + знах.в.”: У цих сполученнях дієслово означає таку дію, яка переходить на предмет і своєю лексико-граматичною природою зумовлює вживання форми знахідного відмінка залежного іменника. Конструкцію з прийменником об можна замінити зворотом з іншими прийменниками, наприклад: вдарити (по шибці, об шибку). Дієслова, при яких вживаються аналізовані синкретичні ДЧР, вир

s