Символічні структури давньої драми в контексті психоаналітичного дискурсу З. Фройда

Информация - Психология

Другие материалы по предмету Психология

Скачать Бесплатно!
Для того чтобы скачать эту работу.
1. Пожалуйста введите слова с картинки:

2. И нажмите на эту кнопку.
закрыть



тання інтерпретації сексуальної символіки барокової драми може стати предметом окремого дослідження.

На нашу думку‚ механізм утворення образів давньої драми та реалізації взаємозвязків між цими образами можна порівняти з сформульованими З.Фройдом основними принципами роботи сновидінь, у яких кожен предмет може бути відображенням іншого. Але на відміну від сновидіння, образно-символічна картина драматичного твору чітко структурована, будується за певними канонами (художніми‚ театральними тощо), із дотриманням визначених правил алегоризації людських почуттів. Сюжет драми може мати варіанти, але не деформується, як сюжет сну. Чітко визначена заздалегідь побудова драми, не десакралізує символічні системи, бо сама вона є зразком ритуальної символізації психічних процесів.

Порушуючи проблему дискурсу психоаналізу Зиґмунда Фройда, Мішель Фуко наголошує на необхідності повернення до джерела цього дискурсу: "Це повернення, яке є часткою дискурсивного поля, ніколи не припиняє його модифікувати... перегляд текстів Фройда видозмінює сам психоаналіз…"[7; 453].

На нашу думку, психоаналітичні методи тлумачення сновидінь З.Фройда можливо ефективно застосовувати в процесі інтерпретації драми, якщо розглядати літературний твір, як синтез свідомих і несвідомих фантазувань автора, як образно-символічне втілення "сну на яву", котрий може відображати процес роботи та становлення особистості автора.

Проаналізувавши структуру часопросторових моделей барокової драми, ми можемо зробити висновок про їх принципову аналогічність до описаної З.Фрейдом моделі психічного апарату людини. Трьохярусна сцена барокового театру є моделлю психічної реальності, в якій перебуває людина і усвідомлює своє буття. Водночас образно-символічні картини Макро- і Мікрокосмосу в давній драмі представляють бароковий світогляд і тогочасні релігійно-філософські концептуальні уявлення про структуру людської душі і побудову Всесвіту.

Автори драматичних творів барокової епохи майстерно використовували психологічні закони формування релігійної свідомості. Художні системи давньої драми‚ що виразилися завдяки символічним структурам‚ виконували роль важливих механізмів у процесі творення релігійних цінностей. Вистави давньої драми сприяли формуванню релігійних уявлень‚ світосприймання‚ світорозуміння у людини барокової епохи.

 

ЛІТЕРАТУРА

 

  1. Зборовська Н.В. Психоаналіз і літературознавство. К., - 2003. 390 с.
  2. Основи психології: Підручник/ Заг.ред. О.В. Киричука. В.А.Роменця. 3-тє вид. К.: Либідь‚ 1997. 632 с.
  3. Русская драматургия последней четверти ХVII и начала ХVIIIв./ Под ред. О.А.державина, К.Н.Ломунова, А.Н.Робинсона. Москва: Наука, 1972. 368 с.
  4. Українська література XVIIIст. К.: Наукова думка, 1987.
  5. Фройд З. Вступ до психоаналізу/ Пер. З нім. П.Таращук. - К.: Основи, 1998. 709 с.
  6. Фромм Э. Психоанализ и религия; Искусство любить; Иметь или быть?: Пер.с англ. Киев: Ника-Центр, 1998. 400c.
  7. Фуко Мішель. Що таке автор? // Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст./ За ред. М. Зубрицької. Львів: Літопис, 1996. С.444-456.
  8. Хрестоматія давньої української літератури ( до кінця ХVIII ст.)/ Упор. О.І.Білецький. К.: Радянська школа, 1967. 780 с.
  9. Dialog o Drzewie Żywota // Dramatu staropolsrie. Antologia, w 6 t./ Оprac. J.Lewańskim. Т. 4. - Warszawa, 1959. С. 421 - 460.

s