Символіка давньоруської держави

Курсовой проект - История

Другие курсовые по предмету История

Скачать Бесплатно!
Для того чтобы скачать эту работу.
1. Пожалуйста введите слова с картинки:

2. И нажмите на эту кнопку.
закрыть



Зміст

 

1. Герб

2. Прапор

3. Гімн

Список літератури

 

1. Герб

 

Ще в період родоплемінного ладу східні словяни на території України вживали символічні знаки. Ними для вирізнення роду, чи пізніше окремих знатних родин, могли бути зображення хреста, квадрата, ромба, кола. Дещо пізніше на гербах бачимо півмісяць, зірки, квіти, зброю, геральдичних звірів та птахів, зокрема, однорогів, оленів, круків, орлів...

Така символіка зумовлювалася тим, що кожний рід первісних людей обожествляв для себе якусь звірину, птицю чи явище природи. Також родові знаки часто використовувалися для означення пасовищ, водоймищ і, що дуже важливо, для визначення територіальних меж певного роду.

Коли починається процес розпаду роду та виділення з нього общин і сімей, родові емблеми перетворюються спочатку в сімейні, а згодом і в особисті. Це супроводжувало процес переходу до общинної, а потім і до приватної власності. З переходом суспільства до феодального ладу, закріпленням права приватної власності система знаків набуває значного поширення. Особливими позначками користуються не тільки багаті власники-феодали, а й ремісники і купці. Останні, наприклад, щоб відрізнити свій крам від краму інших купців, ставили торговельні знаки, наприклад, на круги воску, іншу продукцію. Тобто, це було свого роду тавро. Ним користувалися ювеліри для означення виготовлених прикрас, гончарі, живописці, зодчі, інші ремісники ставили їх, щоб відрізнити свій виріб. Паралельно цей процес розвивається і в середовищі сільського населення. Воно використовує знаки власності для таврування худоби, різних знарядь праці, бджолиних вуликів, бортних дерев тощо. А мисливці ставлять свої тавра на шкурках звірів, які здають замість податку.

Ці знаки у вигляді рубежів, курячих лап, коліс, вил можна побачити на багатьох памятках матеріальної культури народу.

Найдревнішим зі знаків, котрі дійшли до наших днів і широко використовуються й сьогодні, є тризуб. Важко визначити точно, коли його придумала людина на наших землях. Наприклад, 1930 року біля дніпровського острова Шанця було знайдено камяну застібку часів Трипільської культури (5-3 тис. років до н.е.) із цим знаком. Зображення інших тризубців, означених часом, бачимо передусім на знахідках з археологічних-розкопок на Керченському півострові - їм за багато століть до нашої ери.

У перші Століття нашої ери ці і менші знаки боспорських царів зявляються також на монетах. Зокрема, тризуб чітко вирізняється на грошових знаках боспорських царів Котіса (123-131 pp.), Ріміталка (131-153 pp.), Ріску - поріда (239-261 pp.) А До речі, й значно пізніше - більш як через тисячу років - кримські хани використовували тризуб як свій символ. Так, на срібній монеті Дєвлєт-Бурді він такий же, як у боспорських царів Котіса й Ріміталка. Цікаво й те, що кримська тамга - знак влади - теж була у формі тризуба.

Додамо, що тризуб зображувався і на дореволюційному гербі Феодосії.

На землях Центральної України тризуб відомий з VI-VІІІ. Цей знак можна зустріти серед археологічних знахідок Перещепинського городища на Полтавщині та Мартинівського - на Київщині. Тризубці з вказаних древніх поселень засвідчують, що задовго до Рюриковичів вони були знаками - родових чи племінних вождів, символом влади.

Перша згадка про давньоруські знаки в літописах належить до X століття: посли князя київського Ігоря (912-945 pp.) при укладенні договору з візантійцями мали свої печатки (з відповідними символами), що служило підставою посольських повноважень. А дружина Ігоря Ольга, до речі, розставляла князівські знаки по всій землі Київській аж до Новгорода, про що збереглася згадка в "Повісті временних літ".

Про князівський знак Київської Русі знали і за її межами. Так, на малюнку з відомого болгарського рукопису "Хроніка Манасії" (XIV ст.) зображені дружинники великого князя київського Святослава під Доростолом з прапорами. На вершках древок були тризубці.

У Київській Русі тризуб стає великокнязівським знаком. Його зображення вперше відоме нам Tур з печатки Святослава Ігоровича {загинув 972 p), де чітко вирізняється князівський знак у вигляді літери "Ш".

Згодом він карбується і на срібних монетах великого князя київського Володимира Святославина (978-1015). На них, зокрема, зображено з одного боку портрет володаря, а з другого - тризуб і напис: "Володимир на столі, а це його серебро".

Та не тільки на монетах використовується цей знак. Тризуб можна зустріти на цеглі підмурків Десятинної церкви у Києві, на плитах Успенської церкви у Володимирі. Волинському, збудованої в другій половині XI століття, (на цеглі у Володимирі-Волинському тризуб такий, як на монетах боспорських царів).

 

 

Зображення тризуба, як повідомляють зарубіжні українознавці, знайдено також на варязькому мечі, в гербі французької королевни (дочки великого князя Ярослава Мудрого), на надгробку святого Еріка (Швеція), що породичався з династією Володимира Святославича.

Існує понад сорок версій, що пояснюють походження тризуба. Наведемо найбільш-слушні.

Можна беззастережно погодитися, що тризуб - це символ державної влади. Так, вершок скіпетра візантійських монархів увінчувався фігурою подібної форми. Різні смислові навантаження повязують тризуб з релігійною емблематикою. Є припущення, що це трикирій, корогва, голуб Святого Духа тощо.

Світсько-військова символіка має означати: якір, закінчення франціски (спис з подвійною сок

s