Символізм як мистецький напрямок

Курсовой проект - Литература

Другие курсовые по предмету Литература

Скачать Бесплатно!
Для того чтобы скачать эту работу.
1. Пожалуйста введите слова с картинки:

2. И нажмите на эту кнопку.
закрыть



ня, творчого натхнення, коли митець інтуїтивно сплітає "невиразне й точне" в межах одного твору. Згадує Верлен і про осінь, бо саме ця пора рою, відповідала "мінорному ладу" поета.

Верлен-імпресіоніст приділяє увагу не інформаційності своїх творів, а передачі вражень, тому значення надає напівтонам і відтінкам. Бо лише так обережно можна поєднати "сурму і флейту" (протилежні речі в житті), "мрію й сон" (до речі, це можуть бути як контрастні явища, так і тотожні мрія може бути сном, і навпаки). Можливо, Верлен навмисно завершує строфу обєднанням, звичайно, неоднозначним і сугестивним, протилежних речей у світі.

"Ум жорстокий, ниций сміх", про які згадує поет, не є ознакою його творчості, тому Верлен використовує розмовні інтонації, побутові деталі ("часник"), щоб віддалити знижені речі від "очей блакиті" в поезіях.

Поет вказує, що рима може бути зрадливою, якщо сліпо слідувати її розвиткові, відчувати тільки фальшивий "брязкіт", а не мелодію в слові. Вірш, за Верленом, має надихати на пошуки нової блакиті, нової любові (цей настрій, ці пошуки мають бути природними, як вітерець, як запах мяти і чебрець). "А решта все література" з її умовністю та нормативністю. Таким чином, Верлен визначає власні мистецькі принципи: музичність, імпресіоністичну манеру зображення, створення "пейзажів душі".

Поезія Верлена сугестивна лірика, яка зображує духовну сферу людини, передає емоції та відтінки почуттів. Саме це і зближує творчість Верлена із символістами. В поезіях вже відмічаються несподівані утворення на рівні тропів, зявляється контрастність ситуацій, образів, якостей ("в шаленості тверезий", "...Резеда пахтить так солодко, аж їдко" і т. д.), які у А.Рембо досягатимуть якісно нового рівня створення "шокових стикувань".

Таким чином, Верлен, використовуючи набутки своїх попередників, визначає власні мистецькі принципи:

розширення сугестивного значення слова;

використання принципу синестезії:

  • обєднання в межах тексту всіх стихій, що в них проявляє себе світ;
  • формування нової універсальної поетичної мови, складовою якої є музичність (використання асонансів та алітерацій, звучання поезії як музичного твору):
  • створення "пейзажів душі":
  • імпресіоністична манера зображення.

Рембо недаремно отримав славу "скандального поета". Читачів шокувала експресивність висловлювань, думок, парадоксальність створених ситуацій. Поет ніби навмисно ламає логічний плин думки і робить можливими будь-які перетворення; все в світі: простір, час, стихії можуть мінятися місцями.

Рембо не давав себе "приручити" нікому і нічому: ні Франції, ні Європі ("Найкраще залишити цей материк, де бродить безум..."), ні умовностям життя, ні поетичним традиціям, називаючи відповідність усталеним нормам наявністю "певної руки". "У мене ніколи не буде певної руки. А потім прирученість заводить надто далеко" ("Погана кров").

Навіть своє примирення з Богом у збірці "Сезон у пеклі" поет оточує такими контрастними ситуаціями, що слова про Бога звучать як знущання над святинями. "Я порозумнішав. Світ добрий. Я благословлю життя. Любитиму своїх братів... Бог моя сила, і я славлю Бога". Насправді Рембо в усьому славив себе, як митця, як ясновидця, як Бога. І сам зізнавався, що це надзвичайна ступінь людської гордині. І якщо він визнає існування величезної кількості світів, то "пекло " у його світовій системі також багато.

Для останнього, найскладнішого періоду творчості Рембо, що є кульмінаційним етапом розвитку французького символізму, притаманні такі основні риси:

♦ створення "шокових стикувань" на рівні словосполучення, речення, ситуації;

  1. використання ефекту "затемнення тексту";
  2. поєднання у субєктивному просторі минулого, сучасного і майбутнього;

♦ використання принципу синестезії;

♦ загострення контрастів при використанні сугестивного значення слова.

 

Література

 

  1. Градовський А.В. "З Верленом зближувала мене "естетика страждання", що шукала виходу в поезії …" Поль Верлен і Микола Вороний // Зарубіжна література в навчальних закладах. 1997. №10. С.33-36.
  2. Градовськкий А.В. "Шалений! Що ти зробив із своїм життям?" Артур Рембо і Максим Рильський //Зарубіжна література в навчальних закладах. 1998. № 4. С.33-36.
  3. Дзик А.П., Сорока О.М. Осіння скрипка Поля Верлена //Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. 1996. № 5. С.25-28.
  4. Кочур Г.Друге відлуння . Переклади. К.: Дніпро, 1991. 558 с.
  5. Лукаш М. Від Бокакччо до Аполінера. Переклади. К.: Дніпро, 1991. 509 с.
  6. Ніколенко О. Модернізм в українській та зарубіжній поезії кінця XIX початку XX століття // Зарубіжна література в навчальних закладах. 1998. № 3. С.32-35.
  7. Паламар О. "Я знаю небеса, роздерті блискавками…". Матеріали до вивчення поезії А.Рембо // Зарубіжна література в навчальних закладах. 1996. № 5-6. С.26-28.
  8. Пронкевич О. Поль Верлен //Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. 1998. № 7. С.38-39.
  9. Рембо А. Стихи. Последние стихотворения. Озарение. Одно лето в аду. М.: Наука, 1982. 495 с.

10. Рогозинський В. "Найперше музика у слові!". Поль Верлен // Зарубіжна література в навчальних закладах. 1996. №1. С.26-31.

11. Таранік-Ткачук К. Від Вітмена до Маркеса. Матеріали до уроків зарубіжної літератури. Тернопіль: Мандрівець, 2005. 196с.

s