Символізм як мистецький напрямок

Курсовой проект - Литература

Другие курсовые по предмету Литература

Скачать Бесплатно!
Для того чтобы скачать эту работу.
1. Пожалуйста введите слова с картинки:

2. И нажмите на эту кнопку.
закрыть



повідає мелодійності і утаємниченості співу соловя, "примарному спокою" в природі. Виникає бажання захиститися від шуму, закритися віттям дерева, прикритися рукою від своїх думок-споминів, сполоханих і дивних, як маленькі пташки.

Віття із маленькими пташками, а також і серце дивляться у затон Жаль-ріки. Плин води уособлює собою скороминущість часу, життя, зображених в поезії подій. Вода "сумує", бо не може зупинитися. І спокій ріки примарніші бо в поезії одну ріку не можна увійти двічі. І Жаль-ріка в поезії "знає" про це. Туга ліричного героя і тужіння природи підсилюються використанням контрастних понять: радісно і болісно; гормони (назовні) і спомини (в душі, приховано); жалісно (тихо , сумно) і голосно. Мабуть, у літературі все ж таки більшість поезій про кохання сумне, трагічне, але тужіння Верлена-поета всесвітній плач і людини, і природи про двоїстість світу, тому і птах закоханих співає не про вічність почуттів, а про їх швидкоплинність.

 

III. Естетичні погляди та творчість Артюра Рембо (1854-1891)

 

Я ніколи не був християнином; я з роду тих, хто співає перед стратою;

я не розумію заюнів; немає в мене моралі; я дикун...

А. Рембо

Геній Рембо, стрімкий та суперечливий, як комета, промайнув на обрії символізму, залишивши за собою зоряний слід, напрямок якого до кінця ще не розгаданий.

О. Мандельштам

 

Чомусь майже не дивує пересічного читача інформація про те, що видатний митець, який залишив помітний слід в історії літератури, пішов з життя, не доживши навіть до 40 років. Влучно пояснюємо собі створення незвичайних новаторських творів за порівняно нетривале життя обдарованістю поета в поєднанні зі складною долею, неконтрольованим характером, ризикованістю, буремністю. Всього 37 років відвела доля таким неперевершеним майстрам літературного слова, як Дж.Байрон, О.Пушкін, А.Рембо. Та навіть порівняно з Байроном і Пушкіним, можна говорити про творчий феномен, за влучним визначенням П.Верлена, цього "ангела і демона" одночасно, бо лише три роки свого життя (з 17 до 20 років) Рембо віддав мистецтву.

Він був надзвичайно обдарованим поетом, свавільним і агресивним, людиною здібною, але неврівноваженою; все його життя це шалена авантюра як у сфері творчості, так і в особистому житті.

Рембо це "брутальний випадок" в історії європейської поезії. З юнацьким максималізмом він увірвався в літературу і став предтечею бунтівних авангардистів XX ст. Без творчого доробку Рембо не було б поетичної революції Г. Аполлінера, французьких сюрреалістів.

Жан-Нікола-Артюр Рембо народився 20 жовтня 1854 року в глухому містечку Шарлевіль, в Арденнах (у північно-східній Франції, неподалік від бельгійського кордону), за словами самого поета, "найідіотськішому з усіх провінційних міст". Батько поета, військовий, у 1860 році покинув сімю, в якій, крім Артюра, було ще троє дітей. Взаємини з матірю були напруженими, бо їй не подобалося захоплення хлопця поезією.

Рембо без застереження можна назвати "шарлевільським вундеркіндом". Вже у школі він привернув увагу вчителів та однокласників своєю обдарованістю та надзвичайними здібностями. Він був одним з найкращих учнів. Вже з шести-семи років почав писати прозою, а потім віршами. У пятнадцять років він пише вірші латиною, за один з них був удостоєний першої премії на академічному конкурсі. У січні 1870 року журнал "Le Revue pour tous" надрукував вірш французькою мовою "Новорічні подарунки сиріт". У цьому ж році до Шарлевіля приїжджає молодий викладач риторики Жорж Ізамбар, який надзвичайно вплинув на формування естетичних смаків юнака. Ізамбар долучив Рембо до творчості Ф.Рабле, В.Гюго, Т. де Банвіля, а також познайомив свого учня з молодим поетом Полем Демені.

Рембо ненавидів провінційне містечко, де народився і жив, чотири рази він намагався втекти з дому. А пізніше ця ненависть поширилася і на Францію, і навіть на Європу, яку Рембо вважав старою і маленькою. Бажання подорожувати таки здійснилося. У 1871 році він надсилає листа зі своїми поезіями Полю Верлену, який запрошує його до себе. А невдовзі Верлен і Рембо вирушають з Парижа на пошуки нових вражень до Бельгії, а потім до Лондона. Цілий рік вони подорожували разом Європою.

Період з 1871 по 1873 рік це період дивної та емоційної творчості Рембо. Він проголошує поета "викрадачем вогню", схожим на Прометея. Митець має бути віщуном і провидцем, йти попереду людства. У листі поетові П.Демені від 25 травня 1871 року Рембо так визначав роль поета: поет стає "найхворішим, найзлочиннішим, найпроклятішим серед усіх і найученішим. Бо він досяг невідомого і, втрачаючи глузд, перестає розуміти свої видіння, він їх побачив! І нехай він згорить під час свого зльоту від нечуваних і несказаних речей: прийдуть нові жахаючі трудівники; вони почнуть від тих горизонтів, де знесилено впав попередник!".

За життя Рембо опублікував лише кілька поезій та випустив книгу віршів у прозі "Сезону пеклі" (1873), яка була написана під час жахливої душевної кризи після розриву з Верленом. Але навіть ця єдина збірка, що вийшла малим накладом (500 примірників), залишилася на складі. Існувала легенда, що Рембо сам знищив весь наклад і лише через кілька десятиліть ці дивні книжки випадково знайшли. Перше повне видання творів Рембо було здійснено лише у 1946 році.

Після 20 років Рембо не написав жодного поетичного рядка. Він кидався від однієї авантюрної пригоди до іншої. Нарешті поїхав на Схід, працював торговим агентом в Афри

s