Символізм як мистецький напрямок

Курсовой проект - Литература

Другие курсовые по предмету Литература

Скачать Бесплатно!
Для того чтобы скачать эту работу.
1. Пожалуйста введите слова с картинки:

2. И нажмите на эту кнопку.
закрыть



у першому катрені: осонні напівсонні вісоні унісонні (аааа); у другому: польовій вітровій із-під вій твій (6666). До того ж, у вказаній строфі перекладу М.Лукаша відмічаємо наявність алітерації: повторення звуків "с", "н", "в" та асонансу: звуки "о", "і".

У багатьох поезіях Верлена стан туги і самотності повязаний з осінню. Мабуть, осінь як пора року, що передує зимі, асоціюється із передчуттям смерті (зими в природі), безнадією, смутком (із опаданням листя). Трагізм у природі співпадає з настроєм ліричного героя. Вже в ранніх поезіях Верлена зявляється мотив спяніння ("І серце, й ум немов у сні тремкім // Мішаються у захваті пянкім..."), який зявиться в творчості А. Рембо як творчий акт осяяння і вираження свободи духу.

На відміну від ліричного героя поезій Бодлера, який веде двобій із собою і світом, відображаючи суть романтичного конфлікту протиставлення ідеалу та дійсності, герой поезій Верлена вважає подібний двобій безглуздим: "Минувся .. час... // Двобоїв ні про що..." ("Дон Кіхотові").

Як і в більшості поезій попередника Верлена, романтика-символіста Бодлера, назви віршів збірки "Сатурнічні поезії" є певним кодом, підказкою до розуміння змісту, до розшифрування символу, який створює поет за допомогою різноманітних художніх засобів. Наприклад, простежимо в поезії "Кошмар" використання Верленом принципу синестезії, а також обєднання в межах одного вірша чотирьох стихій, що існують у світі. Поет обєднує різноманітні відчуття людини, щоб передати динамізм оповіді: "буйно лине", "мчить за вітром", "негода завихрила" рух; "Плащ... лопотить // І тріпотить...", "Мов грімниця виграва" звук; "Чорний вершник ...на червонім скакуні" наявність кольору.

Через стихії, люті й лихі, природа постійно нагадує людині про свою вищість. Але в той же час у поезіях Верлена природа співзвучна стану душі ліричного героя. Лють стихій це лють і гординя людини, яка втратила гармонію у світі.

 

Природа теж до вас неґречна

(В людей учитись почала), - І як неслава вас шельмує

В своїй затятості лихій,

Так раз у раз анафемує

Неутоленна лють стихій.

("Поторочі", переклад М. Лукаша)

 

Хоча в межах поезії "Кошмар" поєднані всі стихії, перевага надається вогню: "іскриться меч, кінь, немов огонь", "спалахує-згаса // Рушниць яса", "мов грімниця виграва". Присутні й інші стихії: гори і долини земля; ріки бистроплинні вода; наявність вітру, "крила, мов розіпяті вітрила", "плащ лопотить і тріпотить" повітря.

Можна відчути за допомогою натяків та певного навіювання змістів (сугестії), що йдеться про сон-кошмар, який поєднує червоний (експресивний, дратуючий) та чорний (передає в тексті відчуття страху) кольори. Ці кольори не тільки вказані у тексті поезії (чорний вершник на червонім скакуні), а й прочитуються "між рядків": кошмарний сон зображує ніч (темрява, чорний колір), дивного войовничого рицаря, що несе загрозу (превалювання стихії вогню, червоного кольору). Верлен використовує імпресіоністичну манеру письма, щоб передати жах від нічного кошмару. Головне в передачі подій враження ліричного героя від дивного лицаря, а не опис зовнішності останнього. І враження ці повязані з вогнем, тобто загрозою, стихією, що знищує.

Кожна строфа поезії експресивне, динамічне окреме речення, як кадри сну. Вони не завжди повязані між собою логічно, іноді виникає якесь несподіване порівняння або нанизується ланцюжок епітетів, щоб передати враження від побаченого:

 

Мов боривітрові крила,

Мов розіпяті вітрила,

Що негода завихрила,

Плащ на вітрі лопотить

І тріпотить...

 

У поезіях Верлена події в природі співвідносні зі станом героя. Наприклад, у поезії "Туга":

 

О перші любощі, о серця юнь вразлива!..

Те все пройшло, сплило, немов весняна злива,

Невинний цвіт душі недовго золотів,

Із півночі життя хтось лютий налетів,

І впала враз зима тяжка, глуха, нудьглива...

І от я гибію, самотній і смутний...

(Переклад М. Лукаша)

 

Злива в природі відповідає скороминучості почуттів, що уособлює собою плин води. Цвіт душі (кохання) проходить швидко, як золотіє цвіт у природі. Із потаємних куточків життя (людини), як з холодної лютої сторони в природі "хтось... налетів". І впала зима (в природі і в душі) "тяжка, глуха, нудьглива".

Якщо зима сприймається саме так трагічно, зрозуміло, чому осінь для поета пора невимовного смутку.

Яким чином створює Верлен "пейзажі душі"?

Верлен зображує символи, які одночасно повязані як зі станом душі людини, так і зі станом природи (створення "пейзажу душі"). Наприклад, у поезії "Соловей" назва підказує, що настроєвість вірша сум і туга (потім підтверджуємо це текстом: "спогади сумні", "Жаль-ріка", спомин співає жалісно). Соловей і символізує собою тугу, жаль, сум, бо він щоразу бачить різних закоханих і, можливо, співає саме про те, що кохання минає (принаймні про це співає Соловей у поезії Верлена).

Треба зазначити, що автор використовує "другорядні" символи, що сугестивно впливають на створення головного: "...спомини непрохані, // Налетіли ви, мов пташки сполохані..." Маленькі пташки, що обсіли "серця кожну віть" (серце "ознака" людини, віття належить до природи), "з гомоном і гамором", викликають певні асоціації, співвідносні зі станом людини. Суєта цих пташок не ві

s