Символізм як мистецький напрямок

Курсовой проект - Литература

Другие курсовые по предмету Литература

Скачать Бесплатно!
Для того чтобы скачать эту работу.
1. Пожалуйста введите слова с картинки:

2. И нажмите на эту кнопку.
закрыть



 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

Символізм як мистецький напрямОК

 

ЗМІСТ

 

Вступ

і. Символізм як мистецький напрям кінця XIX століття

іі. Поль Верлен (1844-1896). Новаторство поета-символіста

III. Естетичні погляди та творчість Артюра Рембо (1854-1891)

Висновки

Література

 

ВСТУП

 

Французька поезія кінця XIX початку XX століття справжній квітник дивовижних образів і художніх відкриттів. У цей період співіснувало багато літературних напрямів течій, шкіл, працювали видатні митці, вплив яких на всю наступну епоху Ш.Бодлер і "парнасці", П.Верлен і А.Рембо, С.Малларме і П.Валері та ін. У чому ж секрет "золотої доби" французької поезії? Звідки взялося це розмаїття постатей і творчих здобутків ? Чому саме в цей час народилися неперевершені шедеври поетичного мистецтва? І чому саме в цей час в поезії розпочався той великий переворот ,що згодом охопив всю літературу ?...

Таємниця злету французької поезії кінця XIX початку XX століття криється передовсім у тих мотивах ,що скеровували шукання митців. Вони перші замислили проникнути в глибини людської душі, осягнути вічну таїну світу і створити художню дійсність , яка нічим не поступалася б реальності. Прагнули пізнати сутність усього ,що є на землі і в душі людини, розкрити моральний зміст існування особистості і утвердити велику місію культури в духовному оновленні світу.

Невипадково у цей час виникають різні школи й течії, в яких письменників обєднують велика віра в силу мистецтва, потяг до прекрасного на противагу брутальній реальності.

Символісти вбачали мету мистецтва в тому, щоб втілити ідею у зрозумілий людині символ та розвинути її за допомогою нескінченних гармонійних варіацій. Тому поети-символісти іноді дивували читача згадками про звучання запаху, колір ноти, аромат думки.

У пошуках вічної Ідеї, вічної Істини символісти використовували такі художні засоби, як складний метафоризм, інакомовлення, музичність, сугестію, багатозначність слів, аналогії, абстрагованість образів тощо. Все це обумовлює і складність сприйняття символістських творів.

Найвідомішими представниками символізму у Франції є: П.Верлен, А.Рембо, С.Малларме; у Бельгії М.Метерлінк, Е.Верхарн, Ж.Роденбах; в Англії О.Вайльд; у Німеччині С.Георге, Г.Гауптман; в Австрії Р. М. Рільке, Г. Гофмансталь; у Норвегії пізній Г.Ібсен, К.Гамсун; у Росії О.Блок, В.Брюсов, А.Бєлий; в Україні М.Вороний, Олександр Олесь, О.Слісаренко, Д.Загул, П.Тичина та інші.

 

І. СИМВОЛІЗМ ЯК МИСТЕЦЬКИЙ НАПРЯМ КІНЦЯ ХІХ СТОЛІТТЯ

 

Всесвіт лише галерея символів.

Теодор-Симон Жуффруа

Символ одна з сил природи, і не людському

розуму опиратися його законам.

М. Метерлінк

 

На межі ХІХ-ХХ ст. поетична першість у Західній Європі, раніше поділена між собою англійцями і німцями, переходить до французів. Творчість Ш. Бодлера, П. Верлена, А. Рембо, С. Малларме це ціла літературна епоха не лише французької, а й світової літератури.

У кінці ХІХ століття було помітним панування декадентського умонастрою, звідти ж виходять джерела багатьох мотивів зневіри, туги, відчаю творчості французьких поетів-символістів. Існувала усталена думка, що Західна Європа знаходиться у стані хвороби, старіння і руху до повного занепаду. Люди мистецтва усвідомили, що зла в світі набагато більше, ніж добра, "немає більш богів", а "зневірена Любов... плаче серед вуличного бруду" ("Рембо Місто"). І душа людини постійно веде двобій з собою і зі світом. Виникає символічне сприйняття поета як посередника між землею і небом, обранця природи. Для символістів митець це Бог, оскільки він інтуїтивно відчуває шлях до істини і створює свій художній світ. А точніше для символістів, які приречені на "вічне блукання й поривання у нетрях духу", єдиним дійсним Богом є Мистецтво в усіх його проявах.

Вже Бодлер проголосив, що досягнення гармонії у світі неможливо, сам поет страждає від нелегкого дару бачити більше і глибше, ніж звичайні люди. З легкої руки П.Верлена виникає визначення "прокляті" поети. Однак на відміну від поетів, що співпрацювали в середині 80-х років з журналом "Декадент", "прокляті" поети намагалися перебороти свій хворобливий стан, не залишали поривання до "білосніжних вершин" (за О.Блоком).

Не треба також забувати, що ті поети, яких з погляду історії світової літератури вважають родоначальниками французького символізму, є ними доволі умовно, бо кожен з них не вкладався в межі лише цього літературного напряму: Бодлер вважав себе пізнім романтиком; Верлен до сьогоднішнього дня сприймається французами як імпресіоніст; Рембо своїм попередником вважають "бунтівні" сюрреалісти XX ст.; Малларме так остаточно і не відійшов від парнаського обєктивізму та вишуканості у своїх творах. Говорячи про особливості французького символізму, треба згадати про традиції поетичної групи "Парнас", представниками якої була більшість вищезгаданих поетів (Ш.Бодлер, П.Верлен, С.Малларме). Останній з них так пояснював відмінність естетики парнасців від "нового мистецтва": "Парнасці беруть річ і виставляють її всю повністю, а тому таємниця біжить від них; вони позбавляють читача захоплюючого почуття радості, відчуття того, що вони самі творці. Назвати предмет означає на три чверті зруйнувати насолоду від поезії насолоду, що полягає в самому проц

s