Сецесія, місто і текст

Сочинение - Культура и искусство

Другие сочинения по предмету Культура и искусство

Скачать Бесплатно!
Для того чтобы скачать эту работу.
1. Пожалуйста введите слова с картинки:

2. И нажмите на эту кнопку.
закрыть



ко,

  1. наявність національного колориту, традицій народного мистецтва.

Очевидно, що література не могла стояти осторонь, і вона переносить усі ці архітектурні характеристики на папір, з усіє декорацією і фантастичністю. У літературі зявляються такі художні прикраси, як звернення до флори чи фауни, пестливість народного слова тощо. Саме тоді художня література активно і вибірково синтезувала провідні мистецькі досягнення національної культури та інших, перш за все, європейських країн, а також виявила де-інтегративні риси, що відобразили катастрофічність буття порубіжного часу і відчуття розпаду багатовікової імперії. Проте специфічний львівський синдром концентрує не тільки крайні ознаки поляризації синтезного та інтегративного початку. М. Ільницький говорить про модернізм, як імпортований (чужорідний) елемент. Справді, львівська сецесійна література, як складник віденського модерну раніше від інших українських зразків у літературі, завдяки специфічному культурно-історичному розвитку і особливої багатонаціональної ментальності обєднала обидві тенденції в ігровому полі взаємодії, створюючи складну і часом важко зрозумілу картину побутування львівської (міської) культури, на яку найбільш вплинули письменники віденського модерну як на рівні саморефлексії, так і художнього узагальнення.

Обєднання різноспрямованих векторів львівської культури - синтезу і розгалуження, а також їх ігрового розвитку та ігрових взаємин в один інтегративний простір культури, що для літератури є необхідним. Вони пояснюють кризовий стан віденської (загально-імперської) культури в цілому і природний перехід до нових цінностей без обовязкового, що можна було спостерігати в інших європейських країнах, повалення старих засад, обумовлюючи підвищену умовність культури і тим самим її особливе місце в європейській історії.

По-перше, львівська сецесія - широке культурне явище, яке справило помітний вплив на розвиток вітчизняної філософії, психології, естетичної думки і всіх видів мистецтва, зокрема архітектури. Пильне вивчення ознак і симптомів синтезу, розпаду, їх ігрового розвитку та взаємопроникнення, дозволяє виявити загальні механізми виникнення і функціонування австрійської культури в межах міста, що являє собою першу спробу культурологічного пояснення львівського синдрому.

По-друге, культурологічна модель львівського модерну має оригінальну філософську основу, заперечливий традиційний логоцентризм і стверджує реальність субєктивного свідомості (на яку передусім вплинула теорія інтенціональності Франца Брентано, сенсуалізм і феноменалізм філософії емпіріокритицизму Ернста Маха), та має прямий вихід в постмодернізм.

По-третє, львівський модерн на думку Ю. Бірюльова, наповнений пошуками індивідуального естетичного і художнього моделювання світу в естетичній теорії і літератури: Рафінований естетизм і пошук прекрасного, мрії про гармонію у житті, характерні для сецесії, можна, передусім, пояснити переломом у суспільній та індивідуальній мистецькій свідомості, яка негативно реагувала на прозу міщанської екзистенції і гострі цивілізаційні контрасти: злидні і затурканість сільських районів Галичини, безробіття і голод, які постійно дошкуляли львівській бідноті.

По-четверте, львівський модерн обєднує досить умовно багатьох і не настільки знаменитих діячів філософії, психології, літератури і мистецтва. У них, на відміну від численних обєднань європейської інтелігенції, не було єдиної програми та політичної заангажованості. Плюралізм суджень, синтетичність, екзистенційність мислення і вібрація актуальних життєвих смислів створювали цілком особливе інтелектуальне поле, яке було можливо в Європі лише в останні два десятиліття перед першою світовою війною.

У львівській сецесії стали складатися найважливіші риси загально-імперської культури як своєрідної соціокультурної моделі Європи XX століття, представленої іменами австрійських письменників, творчість яких виходить за межі рубежу століть: Тимчасові рамки розвиткульвівського модерну припадають на 90-і роки XIX століття і перше десятиріччя XX століття, коли у філософії та естетиці послабилися сили позитивізму і наростав вплив інтуїтивізму. У європейській літературі цей час розквіту реалізму, натуралізму, естетизму, символізму та імпресіонізму та неоромантизму.

Початок XX століття було трагічним етапом в історії Австро-Угорщини: поразка імперії Габсбургів у першій світовій війні, а потім і її розпад (1918). Напередодні епохи руйнації загальнолюдських цінностей інтелектуальна еліта львівського суспільства виявила свою прихильність до гуманістичних традицій європейської культури, засвідчуючи також про явища переломного характеру. Шляхи подолання світоглядного, соціального чи особистісного кризи в ігровій формі (передусім, твори) передбачають постмодерністський культурний розвиток. Іронічне зображення людини свого часу як іграшки в руках вищих, не підвладних розуму сил сусідило у всіх мистецтвах з вказівкою на шлях порятунку в майбутньому. Цей шлях провідні діячі культури Львова бачили в поверненні до заповітам гуманізму і культурних цінностей людства.

Активно засвоюючи національно-традиційні та інтернаціонально-модерні досягнення, література львівської сецесії розраховувала їх зі своїм специфічним світовідчуттям кінця століття і загибелі імперії, створюючи інтегративний простір, в. якому чітко позначилися осн

s