Середньовіччя в українській літературі

Курсовой проект - Литература

Другие курсовые по предмету Литература

Для того чтобы скачать эту работу.
1. Подтвердите что Вы не робот:
2. И нажмите на эту кнопку.
закрыть



ЗМІСТ

 

Завдання на курсову роботу

Реферат

Вступ

РОЗДІЛ І ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

ЛІТЕРАТУРНО-КУЛЬТУРНОГО ПРОЦЕСУ НА УКРАЇНІ ДОБИ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

  1. Характеристика культурно-літературного стану на Україні періоду Середньовіччя
  2. Літературні памятки періоду раннього та пізнього Середньовіччя

РОЗДІЛ ІІ ЛІТЕРАТУРА ПІСЛЯМОНГОЛЬСЬКОГО ЧАСУ

2.1 “Слово о погибелі Руській землі” та житійна література

2.2 Жанрове розмаїття літератури Середньовіччя: переклади та переробки, ізборники

РОЗДІЛ ІІІ РИСИ УТОПІЧНОСТІ В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

3.1 Риси утопічності в українській літературі та їх звязок з релігійною догматикою християнства

Висновки.

Список використаних джерел

РЕФЕРАТ

 

Текст курсової роботи 43 ст., 29 джерел

Обєктом дослідження в цій роботі є українська література Середньовіччя як цілісна система, риси утопічності в літературі цього періоду і їх звязок з європейською літературою, а також літературні, фольклорні та релігійно-філософські джерела в структурі аналізованих творів, система жанрів, а також духовні інтенції, що відчуваються в українському письменстві другої половини ХІІІ-ХV ст.

Цілью роботи є :

- дати всебічну характеристику літературному процесу на українських теренах в період Середньовіччя;

- розглянути розмаїття літературних жанрів тієї доби;

- проаналізувати риси утопічності в українській літературі Середньовіччя.

Методи дослідження метод системного аналізу, опису, систематизації, аналізу, синтеза, культурно-історичного, порівняльно-історичного, порівняльно-типологічного та герменевтичного методів.

Науковою новизною цієї роботи є спроба комплексного висвітлення української літератури помонгольської епохи та періоду Передвідродження, а також встановленню закономірностей її розвитку цього періоду. Курсова робота є спробою обєднання літературознавчого підходу до теми дослідження в звязку з історико-культурним і богословським підходами.

Область застосування: викладання на уроках української мови в школі та вищіх закладах, матеріал для написання наукових статей.

ЛІТОПИС, ЖИТІЙНА ЛІТЕРАТУРА, ПЕРЕКЛАДНА ЛІТЕРАТУРА, ЄВАНГЕЛІЯ, ПСАЛТИР, АПОКРИФИ, УТОПІЯ, СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ .

ВСТУП

 

Актуальність роботи полягає у потребі дослідження низки маловідомих і принципових проблем, що необхідні для створення науково обґрунтованої концепції розвитку української літератури Середньовіччя, зокрема визначення її місця в загальноєвропейській культурі . А також звернути увагу на риси та мотиви утопічності в літературі цієї доби.

Якщо звернути увагу на використані нами джерела, під час роботи над курсовою роботою, то не може не звернути на себе той факт, що багато використано книжок російських дослідників. На жаль, давньоруська література і культура вже протягом багатьох років є обєктом досконального дослідження саме російських вчених. Цікаво і те, як літературнознавчі питання особливо зараз, розглядаються в комплексі і взаємозвязку з богословськими питаннями. На ці теми написано та видано багато статтей, є навіть Московський інститут богословя, який розглядає дуже широке коло питаннь.

Теоретичною основою праці є роботи низки вітчизняних та зарубіжних дослідників, зокрема М. Грушевського, Ш. Нуцубідзе, М. Бахтіна, Д. Лихачова, Д. Наливайка, Б. Успенського, Ю. Лотмана, В. Топорова, А. Гуревича, та інших, що присвячені проблемам духовної культури та літератури епохи Середньовіччя.

Обєктом дослідження в цій роботі обрана українська література Середньовіччя як цілісна система, риси утопічності в літературі цього періоду і їх звязок з європейською літературою, а також літературні, фольклорні та релігійно-філософські джерела в структурі аналізованих творів, система жанрів, а також духовні інтенції, що відчуваються в українському письменстві другої половини ХІІІ-ХV ст.

Метою роботи є зясування специфіки рис утопічності в українській літературі Середньовіччя, а саме, зокрема, в житійній літературі.

Результати запропонованої праці можуть застосуватися при розробці університетських курсів “Давня українська література”, “Українська культура”, “Історія української церкви”, “Історія світової культури”.

Під час виконання курсової роботи були поставлені наступні завдання:

  1. дати комплексну характеристику літературному і культурному процесу на українських теренах в добу Середньовіччя;
  2. проаналізувати жанрове розмаїття літератури Середньовіччя;
  3. вивчити специфіку літератури післямонгольської доби;
  4. виявити риси утопічності в українській літературі Середньовіччя, дати загальне визначення утопії, та навести приклади цього жанру в зарубіжній літературі.

Наукова новизна роботи це спроба комплексного висвітлення української літератури помонгольської епохи та періоду Передвідродження, а також встановленню закономірностей її розвитку цього періоду. Курсова робота є спробою обєднання літературознавчого підходу до теми дослідження в зязку з історико-культурним і богословським підходами.

РОЗДІЛ І ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЛІТЕРАТУРНО-КУЛЬТУРНОГО ПРОЦЕСУ НА УКРАЇНІ ДОБИ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

 

  1. Характеристика культурно-літературного стану на Україні періоду Середньовіччя

 

Одним із найнедослідженіших періодів української духовної культури, а особливо літератури, вважається епоха Середньовіччя час, що тривав від монголо-татарської навали, кульмінацією якої було падіння Києва 1240 р., до кінця ХV ст., коли розрізнені українські землі опинилися у складі Великого князівства Литовського, Польщі, Молдови, Угорщини.

Від часу Середньовіччя збереглася дуже незначна кількість памяток духовної культури, а ще більше було втрачено назавжди, що давало вагомі підстави історикам української літератури ставитись до цієї епохи з певною зневагою, називаючи кінець ХІІІ, ХІV та ХV ст. “занепадом усякої духовної праці” (І. Франко) [1;17], “майже паузою в літературному розвитку”, “пропащим часом у житті нашого народу” (Д. Чижевський) [1;21] ; “найглухішими часами у розвитку нашого письменства” (М. Возняк) [1; 28]. Разом з тим, “при всій бідності своїй у сфері продукції, цей період, очевидно, був повний внутрішнього змісту. Він підготовлював небувалу доти напружену громадську, ідейну активність першого відродження… Ці віки були такими смутними, але не безплідними днями нашого життя!” (М. Грушевський) [2; 12].

Українська середньовічна культура як складова частина східнохристиянського культурного світу спиралась на візантійську духовну спадщину. Близькість між регіональними і національними частинами культури, отже, й літератури, Slavia Orthodoxa була настільки тісною, що чимало памяток того часу є спільним надбанням двох або кількох народів. Зокрема, болгарин Григорій Цамблак належить ще й сербській, румунській і українській культурам; Петро Ратенський українській і російській тощо.

І Франко, М. Грушевський, М. Возняк, Д. Чижевський зробили значний внесок в історію дослідження української літератури другої половини ХІІІ-ХV ст. Чимало матеріалів, що стосуються конкретних явищ та окремих творів українського письменства, фрагментарно містяться в дослідженнях ряду українських та зарубіжних учених.

Незважаючи на це, поза увагою дослідників залишається досить значна кількість текстів, що досі практично не вивчені навіть на рівні змісту як історико-літературні явища, не кажучи вже про те, що оригінальна та перекладна література пізнього Середньовіччя вимагає нового прочитання на рівні стилю, образів, символів, топосів тощо.

Відзначимо також, що успішне дослідження українського письменства пізнього Середньовіччя є можливим лише за чіткого історичного підходу, оскільки духовна культура кожної епохи має притаманну лише їй ментальність, особливий “образ світу” (А. Гуревич), у який занурені всі способи його сприйняття, переживання і відтворення, з мовою і взагалі з усіма знаковими системами включно, що використовуються в даному суспільстві. Напевне, у цьому культурному контексті й варто інтерпретувати існуючі в дану епоху художні стилі і жанри мистецтва та літератури [2; 71].

Отже, для висвітлення якнайповнішої панорами української літератури Середньовіччя необхідно звертатися до найрізноманітніших за характером явищ, що належать до різних форм культури, але мають спільні знакові показники, які існують одночасно і є однорідними та аналогічними. Помережаність української духовної культури другої половини ХІІІХV ст. не дозволяє будувати всі сентенції на конкретних текстах. Доводиться звертатися до сфери уяви, до ідеології, до спроби зрозуміти дух епохи, її ментальність, тобто до тих речей, які не завжди можна висловити . Матеріал, яким доводиться оперувати, вивчаючи українську літературу кінця ХІІІ-ХV ст., фрагментарний.

Але оскільки міфи та їхні численні модифікації були основою світогляду тогочасної людини, а ключем до офіційної ідеології християнства була Біблія, то дослідник української літератури пізнього Середньовіччя, спираючись на сучасну методологію, може наблизитись до розуміння тогочасного колективного підсвідомого, а отже, й до відносно обєктивної інтерпретації вцілілих вербальних текстів.

Таким чином, лише комплексний розгляд релігійного, філософського, мистецького, фольклорного, літературного, а в деяких випадках економічного та політичного життя України в добу Середньовіччя дозволяє найближче підійти до розуміння основних проблем і явищ української літератури другої половини ХІІІ-ХV ст.

 

  1. Літературні памятки періоду раннього та пізнього Середньовіччя

 

Запровадження християнства і державне піднесення Київської Русі посилили потреб