Сенс життя людини

Информация - Философия

Другие материалы по предмету Философия

Скачать Бесплатно!
Для того чтобы скачать эту работу.
1. Пожалуйста введите слова с картинки:

2. И нажмите на эту кнопку.
закрыть



.

Як бачимо, поняття сенс зводиться в основному до розуму, до раціонального значення, до мети. Але, можна продемонструвати поняття сенс в англійській мові, де слово sense (сенс) має наступні значення:

відчуття; розуміння; свідомість, розум; смисл, значення; настрій.

Тут сенс вже не має тільки раціональні межі, поняття розповсюджується і на чуттєву область, і навіть, в якійсь мірі, на ірраціональне настрій.

Також поняття сенс ототожнюється з метою. Може в якихось областях це і вірно, але що стосується сенсу життя, то тут ці поняття розрізняються.

Мета це орієнтир, який можна досягти. Досягнення визначається рівнем домагання, здібностями, можливостями, випадком, - але рано чи пізно це приводить до фінішу людина або досягає мети, або не досягає. В першому випадку він задоволений собою, в другому ні.

Мета небезпечна тим, що вона автоматично не дає сенсу.Її досягнення як сенс річ дуже сумнівна. Досягнувши мети, людина її втрачає, вона вже зникла і інтересу не представляє. Якщо мета не досягається, то відбувається фрустрація, злам з приводу безсилля і неможливості, тобто знову сенс досягнення вислизає і починається зниження планки, зниження рівня домагань.

Сенс життя можна визначити як стійку, домінуючу спрямованість моральної свідомості, що безпосередньо виявляється у соціальній діяльності особистості чи суспільної групи і має соціальну цінність. Сенс життя зумовлює провідні ціннісні орієнтації і стратегічні цілі як граничні підвалини вибору способу життя. Базою індивідуального вибору сенсу життя є відображення у свідомості людини обєктивних основ людського буття, подолання суперечностей між вимогами суспільного ідеалу і змістом власної діяльності, субєктивними задумами і обєктивними результатами і, нарешті, рівень розуміння і обгрунтування свого призначення і покликання, покладання цілей і перспективи власної життєдіяльності у контексті життя суспільства, соціальної групи, референтного оточення.

Сенс не має початку і кінця, тут немає фінішу. Сенс може розкриватися в цілях, які ставить перед собою людина, сенс визначає її поведінку, її цілі, але він не тотожний цілям. Поняття сенс ширше. Воно існує апріорно, ще до народження індивіда, на відміну від цілей, які формулюються і реалізуються вже безпосередньо особою, пророслою з індивіда.

Необхідно також розрізняти поняття сенс і реалізація сенсу. Вони співвідносяться так само, як поняття людина і особа. Сенс життя один для всіх, він характеризує людину в цілому, як представника роду. Реалізацію сенсу життя вже визначає для себе особа, з її індивідуальністю і неповторністю. Тому коли говоримо про способи реалізації сенсу життя уніфікація неможлива у кожного свій спосіб, свої цілі. Часто поняття сенс вживають замість способу реалізації сенс.

Таку відмінність можна пояснити лінгвістичними складнощами, культурними особливостями людей, їх рівнем розвитку і т.п. Річ у тому, що безпосередньо сенс життя сформулювати не можна, він не укладається в словесно-логічну конструкцію. Якщо дати якесь формулювання, то знайдеться безліч людей, які з нею не погодяться, або просто не зрозуміють. Мова (а разом з нею і мислення) стоять на варті повного взаєморозуміння. Як не дивно, але мислення кожної людини унікальне, воно схильне до впливу безлічі чинників, зокрема й ірраціональних, а формулювати результати мислення потрібно в уніфікованих словесно-символьних конструкціях, що, у свою чергу, трансформуючи індивідуальне, не дозволяє передати іншому той унікальний смисл, який розуміє-відчуває той, хто говорить.

Саме тому кожний формулює сенс життя по-своєму. Навіть на різних стадіях життя особи формулювання (реалізація) сенс життя може мінятися. Те ж відноситься і до людини як до поняття безсмертно-історичного. В епоху Відродження один сенс, в епоху Просвіти інший, і т.п.

 

3 Реалізація сенсу життя

 

Істинний сенс життя не виявляється в результаті пошуку, але без пошуку він не виявляється ніколи.

Раджніш Перефразований.

 

1. Віра найдавніший сенс життя людини, найбільш живуче і дієве. До цього дня люди у вірі знаходять своє призначення, свої цілі і гармонію. В різні історичні епохи обєкт віри був різний. Одних богів скільки було. Навіть спеціальні терміни зявилися, такі як політеїзм, монотеїзм, деїзм, теїзм, пантеїзм, панентеїзм і т.п. Але бог це приватний обєкт віри. Вірити можна в що завгодно. Навіть атеїст вірить, що Бога немає. Адже довести не може, а всього лише вірить.

Віра це феномен, який йде від сенсу, в якійсь мірі це протилежність розуму. Але віра має велике позитивне значення, і не одне. Очевидний житейський досвід підтверджує вірність і благотворність орієнтирів, пропонованих великими світовими релігіями, зокрема віра в замогильне буття душі людської. Поза тим, наскільки виправдана з наукових позицій ця віра, вона, безперечно, допомагає гідно жити і спокійніше померти. А вже там будь що буде.

Віра наповнює життя сенсом. У вірі є свої прийоми і шляхи, які ведуть до т.з. божественного одкровення, про яке говорили богослови. Просто людина прозріває, йому дійсно щось відкривається. Але є і інші способи реалізувати сенс. Причому вони не обовязково повинні виключати віру.

Що стосується Бога, то він є, він тотожний самому сенсу. Що не являється Богом, добре описано у Фейєрбаха, який розгромив християнство. Богом не являє

s