Семья как объект социально-педагогической деятельности укр

Информация - Разное

Другие материалы по предмету Разное

Для того чтобы скачать эту работу.
1. Подтвердите что Вы не робот:
2. И нажмите на эту кнопку.
закрыть



належністю, освітнім рівнем, віком, ставленням, до релігії та за особливими умовами сімейного життя - сімї робітників, службовців, акторів, вчителів та ін.;

студентські сімї; неповнолітніх; баптистів, мусульманів;

моряків, космонавтів, висококваліфікованих спортсменів, геологів та ін.

2. Залежно від виконання житлово-побутової функції, за структурою сімї та особливостей проживання:

за складом сімї (структурою): неповні, прості нуклеарпі (батьки і діти), складні (батьки, діти, дідусі, бабусі - у різних варіантах); великі (батьківська пара, декілька дітей зі своїми сімями - три і більше подружніх пар).

3. Залежно від виконання демографічної функції:

за кількістю дітей в сімї: інфертильні (бездітні), однодітні, малодітні (2 дитини), багатодітні (3 і більше дітей до 16 років);

за однорідністю соціального складу: однорідні (сімя складається з представників однакових соціальних прошарків - робітничі сімї, сімї інтелігентів, сімї

вчених і т.д.) -їх налічують до 70 відсотків; різнорідні сімї (члени сімї мають різну освіту, професію. У таких сімях у їх членів загальних інтересів менше) за регіональними принципом (міські, сільські);

за тривалістю подружнього життя - сімї молодожонів (до 1 року);

сімї з тривалістю подружнього життя від 1 до 3 років;

" " " від 3 до 5 років;

" від 5 до 10 років;

" від 10 до 20 років;

" від 20 до 25 років;

" від 25 до 30 років;

" " " від 30 років і більше.

Деякі автори (1) таку типологію розглядають дещо інакше і виділяють етапи життєвого циклу, що враховують тривалість спільного проживання й вік дитини: молоді сімї, сімї з дітьми певного віку, сімї пенсіонерів.

В зарубіжній літературі визначаються відповідно такі типи сімей:

сімя двокарєрна (чоловік і жінка-професіонали); сімя середнього класу, сімї кольорових (в США), міжнаціональні сімї, сімї безробітних, гомосексуалістів, емігрантів, національних меншин у зоні конфлікту та ін.

4. Залежно від виконання комунікативної функції:

сімї за типом керівництва - гелітарні (рівноправні,-демократичні); авторитарні (підпорядкування одного члена подружньої пари іншому);

за типом юридичних взаємостосунків - побудовані на шлюбних стосунках; позашлюбні (співжиття без оформлення шлюбу); оформлені юридичне, але проживають окремо;

за юридичними взаємостосунками батьків та дітей -чоловік і жінка живуть з різними дітьми; чоловік або жінка

(чи обидва) мали дітей до вступу в шлюб, зведені діти;

усиновлені діти; опікунські сімї;

за якістю емоційно-психологічних взаємостосунків у сімї:

гармонійні; конфліктні; емоційно неврівноважені;

дезорганізовані (панує страх, культ сили);

соціальне неблагополучні (мають негативні взаємостосунки з морально-правовими органами суспільства);

сім "ї зі специфічними проблемами - сім ї з психічними та фізичними захворюваннями; сімї правопорушників; сімї алкоголіків, наркоманів; сімї з захворюваннями на СНІД;

сімї зі схильністю до суїциду; сімї інвалідів. 5. Залежно від виконання виховної функції:

благополучні;

неблагополучні (в тому числі, зовні благополучні);

сімї групи ризику.

Таких типологій можна назвати значно більше. Крім того, у межах кожного типу можна ще визначити окремі види сімей. Наприклад, види неблагополучних (зовні благополучні, неповні). Свої типи мають також міські, сільські сімї. Але в основному сімї змішані, в яких поєднано кілька типів і видів. Наприклад, міські сімї можуть мати різний рівень матеріальної забезпеченості, різний характер взаємостосунків, різну структуру. Або неповна сімя може бути матеріально забезпеченою або бідною, з хорошими взаємостосунками у сімї або поганими тощо.

З точки зору соціальної роботи найбільшої уваги з боку соціальних служб потребують сімї, яким потрібна соціально-психологічна, соціально-педагогічна допомога. До таких відносяться типи сімей, залежно від виконання ними виховної функції. Це так звані неблагополучні сімї. До неблагополучних відносяться сімї, які повністю або частково втратили свої виховні можливості через ті чи інші причини. В результаті цього в таких сімях обєктивно чи субєктивно складаються несприятливі умови для виховання дитини. Ці сімї характеризуються певними негативними проявами:

батьки зловживають спиртними напоями, наркомани, ведуть аморальний спосіб життя, вступають у конфлікт з морально-правовими нормами суспільства (тобто припускають різні види правопорушень);

з низьким морально-культурним рівнем батьків;

неповні сімї;

зі стійкими конфліктами у взаємостосунках між батьками;

зовні благополучні сімї, які допускають серйозні помилки, прорахунки у системі сімейного виховання внаслідок низької педагогічної культури та неосвіченості. Причому, такі помилки і прорахунки в системі сімейного виховання носять не ситуативний, а стійкий характер. Тобто в таких сімях постійно порушуються певні педагогічні вимоги. До зовні благополучних можна віднести сімї, у яких:

спілкування батьків з дітьми носить формальний характер;

відсутня єдність вимог до дитини;

безконтрольність з боку батьків за успішністю та поведінкою дитини або контроль носить однобічний характер;

надмірна батьківська любов;

надмірна суворість у вихованні, застосування фізичних покарань;

має місце насильство стосовно до жінки, дитини;

не враховуються у процесі сімейного виховання вікові та індивідуально-психологічні особливості особистості дитини.

Останнім часом стали звертати на себе увагу сімї так званих "нових українців", які основну увагу зосереджують на власному бізнесі, а сімейне виховання у них зводиться до купівлі дітям дорогих

іграшок, одягу, видачі значних сум грошей. Їм не вистачає часу для збільшення духовного, морального впливу на дитину.

Сімейне неблагополуччя негативно позначається на формуванні особистості дитини. Дитяче виховання в умовах негативного емоційно-психологічного сімейного мікроклімату визначається ранньою втратою потреби у спілкуванні з батьками, егоїзмом, замкненістю, конфліктністю, впертістю, неадекватною самооцінкою (завищеною чи заниженою), озлобленістю, невпевненістю у своїх силах, недисциплінованістю, втечами з дому, бродяжництвом та ін. Все це свідчить, що діти з неблагополучних сімей мають більше причин для поповнення рядів важковиховуваних, правопорушників, наркозалежних.

Що ми розуміємо під сімейним благополуччям? Які сімї ми відносимо до благополучних? Говорячи про сімейне благополуччя, В. О. Сухомлинський зазначав, що в такій сімї батько і мати живуть у злагоді, між ними панують тонкі вдносини у почуттях, взаємна повага, розуміння найтонших відтінків настрою один одного. При таких взаємостосунках між батьками у дитини утверджується віра в людську красу, душевний спокій, рівновагу. І цю дитячу віру слід берегти.

Благополучна сімя міцна своїми внутрішніми звязками, високим рівнем координації. У такій сімї існують взаєморозуміння, взаємна повага, між усіма її членами, позитивна моральна атмосфера, спільність поглядів на більшість сфер духовного життя, врахування у сімейному житті інтересів кожного, душевних переживань, психологічна взаємна підтримка, трудова співдружність, задоволення почуття власної гідності, своєї значущості, взаємна довіра, доброта, чуйність, раціональні способи вирішення всіх сімейних проблем, розуміння завдань сімейного виховання та ін.

Та сімя позитивно впливає на формування особистості дитини, яка допомагає дитині відчувати себе рівноправним членом сімейного колективу, де її люблять; вона має у сімї свої права і свої обовязки; до її потреб ставляться з розумінням. Така сімя створює душезний комфорт, рятує від нервових переживань. Саме в таких сімях діти найбільше цінують поради і допомогу батьків, наслідують їх особистий приклад. У нормальній сімейній обстановці дитина виростає доброзичливою, гуманною, здібною до співчуття, спокійною, оптимістичною, добрим товаришем, з почуттям гумору, має тверді етичні правила. Отже, для нормального розвитку дитини потрібна щаслива, повноцінна сімя, де щасливі між собою батьки, батьки і діти.

3. Напрями та зміст соціально-педагогічної роботи з проблемними сімями

Одним з основних обєктів соціальної роботи виступають молодіа сімя та сімї, які мають проблеми у сімейному вихованні, сімї, які за особливостями своєї життєдіяльності потребують соціальної підтримки, допомоги, реабілітації. Це неблагополучні, багатодітні, студентські сімї, сімї мігрантів та біженців, сімї з дітьми і батьками-інвалідами, сімї з нестандартною дитиною, бідні й малозабезпечені сімї, сімї одиноких та неповнолітніх матерів та

ін. Соціальна робота з молодими сімями полягає у забезпеченні соціальної профілактики сімейного неблагополуччя; здійсненні системи заходів, спрямованих на запобігання аморальній, протиправній поведінці дітей та молоді; наданні соціальної допомоги та послуг з метою реалізації програми роботи з молодою сімєю; наданні допомоги батькам у розвязанні складних питань сімейного виховання; здійсненні соціальних послуг, здійсненні соціальної реабілітації.

Соціальна робота з сім єю - це система взаємодії соціальних органів держави і суспільства та сімї, спрямована на поліпшення матеріально-побутових умов життєдіяльності сімї, розширення її можливостей у