Сезонні зміни в житті безхвостих, пов’язані з особливостями їх біології (жаби, ропухи)

Курсовой проект - Биология

Другие курсовые по предмету Биология

Скачать Бесплатно!
Для того чтобы скачать эту работу.
1. Пожалуйста введите слова с картинки:

2. И нажмите на эту кнопку.
закрыть



Міністерство науки та освіти України

Чернігівський державний педагогічний університет імені Т.Г.Шевченка

Хіміко-біологічний факультет

Кафедра біології

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

СЕЗОННІ ЗМІНМ В ЖИТТІ БЕЗХВОСТИХ, ПОВ`ЯЗАНІ З ОСОБЛИВОСТЯМИ ЇХ БІОЛОГІЇ

(жаби, ропухи)

 

 

Виконала студентка 35 групи

відділення післядипломної освіти

Денисенко Юлія Володимирівна

Науковий керівник:

асистент кафедри біології

Ткаченко О.В.

 

 

Чернігів 2007 р.

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ЕКОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ БЕЗХВОСТИХ АМФІБІЙ

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ РОДИН БЕЗХВОСТИХ АМФІБІЙ

2.1 Представники родини Жаби (Ranіdae)

2.2 Представники родини Ропухи (Bufonіdae)

РОЗДІЛ 3. СЕЗОННІ ЗМІНИ В ПОВЕДІНЦІ БЕЗХВОСТИХ АМФІБІЙ

Висновки

ЛІТЕРАТУРА

 

ВСТУП

 

Поведінка земноводних нескладна, що відповідає організації центральної нервової системи. Частина безхвостих здатна до швидких, але одноманітним рухам; у воді більшість видів більш рухливі, чим на суші. Основа поведінки земноводних - порівняно прості системи безумовних (уроджених) і натуральних рефлексів, що виявляються комплексно (інстинкти). Вони визначають особливості поведінки земноводних: вибір місць існування (включаючи місця зимівлі і розмноження), добування їжі, уникання небезпеки, пошук партнера для розмноження і т.п. Індивідуальний досвід у житті земноводних відіграє незначну роль, хоча вони і здатні виробляти нескладні умовні рефлекси. Однак умовні рефлекси виробляються повільно і швидко згасають.

Оскільки земноводні належать до холоднокровних тварин то їх активність буде безпосередньо залежати від температурного фактора.

Предмет дослідження поведінка безхвостих земноводних.

Об`єкт дослідження безхвості амфібії.

Мета нашої роботи полягає в тому, щоб зясувати залежність змін поведінкових реакцій від впливу природних факторів.

Головна мета роботи вимагає вирішення деяких завдань:

  1. дати загальну характеристику безхвостих амфібій;
  2. проаналізувати сезонні зміни в поведінці безхвостих амфібій;
  3. охарактеризувати добові зміни в поведінці безхвостих амфібій.

 

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ЕКОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ БЕЗХВОСТИХ АМФІБІЙ

 

Безхвості земноводні представляють найбільш високоорганізованими і багатий представниками ряд. Однак, незважаючи на свою численність, усі вони мають досить одноманітну будову, що звязано з пристосуванням до пересування стрибками. Одночасний поштовх задніми ногами спричинив за собою вироблення укороченого, клинчастого тіла і подовжених задніх кінцівок. При цьому виник додатковий відділ - "вторинна гомілка" за рахунок подовження двох кісток передплесна. Утворення вузького таза у вигляді характерного диска є також пристосування до найбільш повного використання сили при стрибку, оскільки при такому типі руху доцільно мати крапки додатка сил максимально зрушеними. З цим же звязане характерна поведінка підвздошних кісток.

Нині живучих 2900 видів безхвостих амфібій поєднують у 297 родів, 19 родин.

Безхвості земноводні - головним чином сухопутні форми. Кількість видів, які вторинно повернулися до водного образу життя в порівнянні з хвостатими дуже невелика і не перевищує 15%.

Серед сухопутних безхвостих є види риючі і деревні.

Деревні форми зустрічаються серед безхвостих досить часто: приблизно в половини родин є деревні види, а одна з найбільших родин - квакші (Hylіdae) - більш ніж на 90% складається з деревних форм.

Форми риючі, як і деревні, досить численні серед безхвостих. Риють безхвості земноводні задніми лапами, роблячи поперемінні руху ногами в сторони, так що занурюються в землю заднім кінцем тіла. Перехід до риючого способу життя, спричинив укорочення кінцівок, що позбавило тваринні можливості робити великі стрибки. Жаби і часничниці частіше пересуваються кроком, ніж стрибають. Рухи правої і лівої лап привели також до утворення рухливого зчленування у вигляді ковзних суглобних поверхонь між підвздошними кістками та крижовими хребцями при значному розширенні поперечних відростків останніх.

Зі способом життя у риючих видів повязані шкірні окостеніння на голові. Ці утворення можуть приймати вигадливу форму кістяного шолома.

Безхвості поширені дуже широко по всіх материках (крім Антарктиди) і по всіх материкових островах, крім північного.

Самі древні викопні залишки безхвостих амфібій відомі з нижнього тріасу північної частини Мадагаскару. Тут знайдений єдиний представник особливого загону Proanura - Protobatrachus massіnotі. У цього первинно бесхвостого, довжина тіла якого близько 10 см, було 16 хребців і всі тулубові, за винятком першого, несли ребра. Між короткими підвздошними кістками лежали 3 хвостових хребці. Ліктьові і променева, а також великі і мала гомілкові кістки ще не були злиті.

Починаючи з верхньої юри і нижньої крейди зявляються вже типові безхвості амфібії.

Як холоднокровні тварини з незахищеними шкірними покривами земноводні поширені здебільшого у вологих тропіках і субтропіках. При просуванні на північ і південь від тропіків, а також у гори, кількість видів земноводних зменшується. За Полярне коло лише місцями проникають сибірський кутозуб (Hynobius keyserlingi), травяна і сибірська (Rana cruenta) жаби. У пу

s