Северин Наливайко

Информация - История

Другие материалы по предмету История

Для того чтобы скачать эту работу.
1. Подтвердите что Вы не робот:
2. И нажмите на эту кнопку.
закрыть



і шляхти. До них почали прибувати загони озброєних селян та інших повстанців з Західного Поділля, Братцлавщини і Волині. Кількість війська у Наливайко знову поповнилась. Козаки вимагали у шляхти продуктів харчування, зброї і не корилися місцевій владі. Коли шляхта відмовлялася виконувати распорядження повстанців, вони самі забирали з її маєтків усе потрібне для себе.

Поповнивши загін місцевими повстанцями, С. Наливайко в кінці червня 1594 р. вирядив у Запорозьку Січ своїх посланців з пропозицією розпочати спільну боротьбу проти агресивних дій турків і татар. Як розповідає у свому щоденнику Е. Лясота, який був посланцем австрійського імператора на Запоріжжі, він був присутнім коли, посланці Наливайка прибули на Січ з цією пропозицією і запорожці відверто висловили свою недовіру за дії Наливайка під час повстання під проводом Косинського. Через посланців С. Наливайко виправдовувався перед запорожцями тим, що він тоді був на службі у магната і інакше не міг діяти. В особистому листі Наливайко називав себе їх другом і братом. На відзнаку своєї вірної дружби зобовязався відправити на Запорожжя 1 600 коней, мав намір особисто прибути туди і виправдатися перед козаками за свої попередні дії, готовий був відповідати перед судом запорозького війська. Скоро суперечки були

усунуті і Наливайко почав діяти ще енергійніше, всіляко підтримуючи з Запорозькою Січчю дружні взаємовідносини.

На початку літа 1594 р. козаки під проводом Наливайка почали діяти на Братславщині, де захопили м. Брацдав, ще більш відкрито. Вони займали міста, містечка, тутешні замки, влаштували кілька нападів на маєтки Калиновського, брали усе потрібне в шляхетських маєтках, господарі яких відмовлялися платити контрибуцію.

Розгортання боротьби повстанців викликало незадоволення у Варшаві. Польський король вимагав від Наливайка негайно припинити напади, розпустити козаків, селян відправити від їх панів. Але Наливайко не виконував королівських наказів. Боротьба поширювалась на всю Брацлавщину, охопила значну частину Південного Поділля і тривала до кінця літа 1594р. Там де стояли повстанці влада фактично була в їх руках.

 

4. ПОХОДИ НАЛИВАЙКА В МОЛДАВІЮ

Дізнавшись, що татарські орди вдерлись в галицькі землі, Наливайко на початку вересня 1594р. з великим козацьким загоном вирушив у Молдавію. Він мав намір перегородити шляхи відступу татарам, оточити їх, знищіти і визволити полонених. Під його керівництвом козаки пішли на Тагин (сучасна назва міста Бендери) і штурмом оволодіти ним. Там вони розбили турецький гарнізон, взяли в полон багато турків і татар. Але тоді до Тагина прибув великий загін молдавських військ на чолі с Ароном, ставлеником турецького султан, який змусив козаків відступити. На переправі через Днестр багато козаків загинуло, у ніх відібрали весь полон. Козаки з Наливайком знову повернутися на Поділля.

В кінці вересня 1594р. С. Наливайко і Г. Лобода з 12-тисячним козацьким загоном спільно вирушили в Молдавію, щоб примусити Молдавського господаря Арона розірвати стосунки з турецьким султаном. Незабаром козаки розгромили турецькі гарнізони і війська господаря, який утік з Молдавії. Північна Молдавія фактично була визволена від турецьких і татарських гарнізонів. Розгромивши ворога, козаки повернулись на Україну, де розташувались на зимові квартири на Брацлавщині.

Коли козаки вели боротьбу у Молдавії, шляхта Брацлавщини вирішила озброїтись, захопити Брацлав, розігнати козаків, що перебували там. Вона заспокоювала місцеве населення, що ніхто не буде покараний за дружбу з козаками, закликала ремісників і торговців виступити проти повстанців і вигнати їх із свого міста.

5.Повстання на Брацлавщині і Поділлі (кінець 1594 1595р. р.)

 

Коли на початку жовтня 1594р. Наливайко прибув з козаками у Брацлав, все трудяще населення міста перейшло на бік козаків. Місцеві шляхтичі, які залишились на Брацлавшині, поспішили привезти козакам борошно, сало, фураж. Частина козацьких загонів була розставлена в селах навколо міста. На всій Південній Брацдавщині було встановлено владу козаків, а королівські урядовці втекли на Західне Поділля і Волинь.

Основні сили шляхетського війська Брацлавського воєводства зібралися у Вінниці, де розпочали підготовку до збройної боротьби з козаками. Розвідники доносили, що сили козаків незначні і їх можна легко розбити. Похід шляхти на Брацлав був дуже гучним. Шляхтичі були переконані, вдасться захопити місто і взяти в полон Наливайка.

У середині жовтня 1594 р. чимале шляхетське військо наблизилося до Брацлава. Проте вночі воно побоялося заходити в місто і влаштувалось поблизу. У Брацлав вона направила свого посланця з лістом, де повідомляла жителям міста, що ніхто більше не даватиме “бунтареві” Наливайкові нічого і шляхта придушить виступи всіх його свавільників.

В ночі 16 жовтня 1594р. козаки спільно з озброєним населенням міста під керівництвом Наливайка напали на шляхту і розгромили її. Після розгрому шляхетського війська міщани відмовились коритися братславському воєводові Ю. Струсу і самі, без королівських урядовців, стали управляти містом.

 

В середині листопада Наливайко з частиною повстанців вирушив на Поділля до м. Бара, де в той час, посилилась боротьба селян роти шляхти. До Бара прибув також великий загін реєстрових і не реєстрових козаків на чолі з Г. Лободою. Повстанці захопили Бар без усякого бою. Королівський гарнізон злякався і втік з міста. Тоді Наливайко і Лобода провели в Барі раду керівників повстанських загонів, на який було вирішено спільно діяти на випадок появи на Поділлі польсько-шляхетських військ. На раді було прийнато постанову : написати універсали до селян і міщан, в яких закликати їх озброюватись і починати збройне повстання проти магнатів, шляхти і королівських урядовців. Увага на раді була звернута і на те, щоб забезпечити повстанців зброєю і провізією. Цей заклик мав великий успіх. У кінці 1594р. в Барському і Братславському старостах розгорнулась активна боротьба: в селах і містечках утворювались озброєні загони селян, ремісників, наймитів, які встановлювали там свою владу. Побоюючись за своє життя, шляхта кидала свої маєтки і тікала звідси.

На початку 1595р. Наливайко з тисячним загоном козаків вирушив до м. Остропіль, захопивши його без бою, з якого перед тим втекла вся шляхта з місцевим гарнізоном.

Цілу зиму козаки стояли на Брацлавському і Барському повітах. Перелякані магнати і шляхтичі зовсім не зявлялись у своїх маєтках, посилали до Варшави листи з проханням прислати військо для боротьби з повстанцями. Але королівська армія тоді стояла в Молдавії і не було кого послати на Україну. Фактично з осені 1594 до кінця весни 1595 року на півдні Правобережної України влада була в руках повстанців.

Весною 1595 року антифеодальна боротьба на Україні ще більше посилилась. Загони повсталих селян розгорнули свою діяльність на Київщині, Переяславщині і Волині.

Основні сили повсталих селян і козаків під проводом Наливайка і Лободи весною 1595 р. були зосереджені в Барському повіті. Таке розташування пояснювалось рядом причин. По-перше, на Брацлавщині і Поділлі в той час почилась гостра боротьба селян проти магнатсько-шляхетського гніту, яку потрібно було очолити і направити проти польського панування. По-друге, загони Наливайка і Лободи мали гармати, багато різної зброї, пороху і були готові зустріти королівську армію, яка мала прибути туди для придушення повстанців. По-третє, весною 1595 р. Польща розгорнула активну підготовку до війни проти султанської Туреччини. У звязку з цим керівники повстанців тримали значні сили на Поділлі щоб не допустити туди королівських військ. По-четверте, в той час поширювались чутки, що турецько-татарська армія готувала похід у Молдавію для придушення антитурецького руху, а потім мала намір вирушити на Поділля, Брацлавщину і Галичину. Завданням повстанців було захистити українські землі від ворожого нападу.

Основною причиною того, що польський король всю зиму 1594-1595 р. р. не мав можливості вжити рішучих заходів проти повстанців було те, що основну свою увагу звернув на підготовку армії до війни проти Туреччини. Мало значення ще й те, що королівський уряд сподівався використати у війні реєстрових козаків.

У квітні 1595 року повстанці вирушили у південну частину Поділля. В той час вони ще точно не вирішили, як діяти: чи вести боротьбу проти польсько-шляхетського гніту, чи йти в Молдавію на боротьбу з турецько-татарською агресією. Більшість козаків на чолі з Наливайком прийняла рішення спочатку виступити в похід проти турецької навали, а потім продовжувати боротьбу проти магнатів і шляхти. Реєстрові та інші заможні козаки на чолі з Лободою не мали бажання виступити проти турків і татар.

Після тривалих суперечок частина повстанців на чолі з Лободою вирушила на Подніпровя, де тоді розгорнулася боротьба запорожських козаків і селян проти магната Вишневецького і місцевої шляхти.

На початку травня загін Наливайка на Брацлавщині протягом двох тижнів поповнював свої запаси, готувався до походу. З Брацлавщини повстанці рушили до р.Днестр, щоб захопити переправи і перешкодити турецько-татарсікой армії здійснити похід на Україну. Там вони довідались, що всі ворожі сили пішли в Угорщину.

В кінці травня 1595р. Наливайко з 3-ма тисячами найбільш відважних козаків вирушив через Молдавію на територію Семиграддя, де ціле літо вели боротьбу проти турецько-татарських загонів. За цей час козаки кілька разів зявлялися на території Молдавії, Семиграддя, Угорщини і не зазнали жодної поразки. Така діяльність козаків викликала велике незадоволення серед феодалів цих країн. Австрійський уряд запропонував Наливайкові залишити австрійські володіння і повернутися на Україну. Проте повернутися їм через Молдавію на Брацлавщину вже було неможливо. В кінці лі