Археологія Закарпаття

У XVI-XVII ст. Мукачівщина стала теренами боротьби між державою Габсбурґів і Трансільванією. У той час фортецю кілька разів нищили, перепродували

Археологія Закарпаття

Дипломная работа

Культура и искусство

Другие дипломы по предмету

Культура и искусство

Сдать работу со 100% гаранией
никами культурологічна колонка дозволила дати відомості про давньокам'яну добу. Сьогодні до раннього палеоліту Закарпаття зараховано пам'ятки ашельської (850-150 тис. років до н.е.), мустьєрської (150-40 тис. років до н.е.). до першої віднесено місцезнаходження та стоянки Королево І, Рокосово І, Рокосово II, Раковець [1, с. 17-19].

 

1.2 Пізній палеоліт

 

Наступний етап у розвитку культури, господарства і соціального ладу людства - період пізнього палеоліту - тривав від 35 до 10 тис. років тому. Період відчутного стрибка в антропогенезі, поява людини сучасного типу (homo erectus). З'являється родова організація - матріархат. Невпорядковані (ендогамні) статеві стосунки заміняються екзогамними. Чоловік і дружина повинні походити з різних родів. Це явище мало груповий характер, тому рід вівся за материнською лінією. Мати - захисниця вогнища й добробуту родини, роду. Сформовані уявлення про жінку - праматір відбились у виготовленні ритуальних статуеток.

Зароджується первісна релігія: тотемізм (віра, що кожна родова група має загального предка - тотем), анімізм (віра в душу) і магія (здійснення визначеного ритуального дійства для досягнення бажаного).

Епоха пізнього палеоліту у Верхньому Потиссі представлена більш ніж 50 стоянками (Королево, Барца, Сена, Цейково й ін.). У ході їхніх досліджень зібрані скребачки, різці, навершя списів, гарпуни з кістки, голки, прикраси.

В основі господарства зберігається загінне полювання на великих тварин (мамонти, зубри, олені) і збиральництво.

Під час пошукових робіт Закарпатська палеолітична експедиція відкрила два пізньопалеолітичні місцезнаходження в районі с. Бігань Берегівського району. Воно розташовано на площі виноградника, в межах села на склоні Багенської гори. Тут на північно-східному схилі зібрано близько 300 кременевих виробів, які складаються з нуклеусів, пластин, відщепів, скребків, різців, масивного нуклевидного знаряддя.

Другим місцезнаходженням в цьому районі являється місце- знаходження Дідова гора, розташоване поряд з біганською горою, південно-західніше с. Бігань. Тут, на північному схилі гори, на вершині, зібрані кременеві вироби, які складаються з відщепів відбійника, долото видного знаряддя, уламки мікро пластинок.

Цінними, хоч і допоміжними, виявилися нововідкриті пізньопалеолітичні місцезнаходження Берегово II, Мукачево І, Біганська гора, Заставне, Шаян та ін. Що стосується вікових рамок то зроблена спроба віднести їх до раннього вюрма з виділенням трьох стадій його розвитку.

Картографування пізньопалеолітичних місцезнаходжень (Ганьковиця, Дубриничі, Лумшори, Голубине, Ділове та ін) свідчить про те, що людські колективи пізнього палеоліту успішно заселяли не лише передгірську, але й гірську частину Закарпаття. Гіпотеза про те, що гірська частина була заселена лише в епоху середньовіччя, яку запопадливо поширювали деякі угорські історики, обґрунтовано втратила свій сенс [1, с. 20].

 

1.3 Мезоліт

 

Епоха мезоліту (гр. месос - середній, літос - камінь) визначається закінченням льодовикового періоду й установленням людської сучасності -голоцену. Зникають великі тварини (мамонти, шерстистий носоріг, бізон та інші), формується сучасна фауна та флора. Полювання на швидконогих тварин ускладнюється, що визначило появу першої механічної зброї далекого бою -лука, а у зв'язку з цим відбулося масове знищення тварин. Останнє обумовило зростання ролі збиральництва й приручення тварин.

Поява більш надійних способів існування, значне поліпшення клімату сприяли збільшенню чисельності населення та його розселенню. Дослідники мезоліту вважають, що саме в цю епоху починає складатися племінна організація.

З 1973 року розпочалося вивчення мезоліту. Тоді була створена комплексна мезоліто-неолітична експедиція Інституту суспільних наук АН УРСР, яку очолив Л.Г.Мацкевий. протягом 15-ти років роботи експедиції було відкрито і частково досліджено 38 мезеолітичних місцезнаходжень і стоянок.

Найбільш цінні матеріали було отримано під час розкопок стоянок Кам'яниці II, Кам'яниці У (Ужгородського району), що дозволило провести етнокультурний поділ мезоліту Закарпаття на пам'ятки з геометричними (Кам'яниця У) і без геометричних (Кам'яниця II) мікролітів. Як показали дослідження, пам'ятки мезоліту на Закарпатті розташовані нерівномірно. Найбільше їх фіксується в передгір'ї (22), в Притиській рівнині (7), Берегівській котловині (4) та в районі Вігорлато-Гутинського хребта (2) (6). Пам'ятки типу Кам'яниця У близькі до стоянки Сексард-Паланк (Угорщина),

У Верхньому Потиссі відкрито більше 50 стоянок IX - VI тис. до н.е. (Л.Мацкевий) - Кам'яниця, Угля, Ворочево, Перечин і інші. У ході розкопок цих пам'яток зібрано значний речовий матеріал. В основному це знаряддя праці з кременю, обсидіану, андезиту й базальту.

Спостерігається удосконалення техніки обробітку каменю, що знайшло відображення в появі мікролітів - вкладишів для ріжучих знарядь і макролітів - попередників кам'яних сокир. Кремінь і обсидіан надходили у Верхнє Потисся з Токайських гір, андезит і базальт - місцеві породи.

.* і

Рухливий спосіб життя, недовговічність стоянок зв'язані з полюванням як основним способом життя разом із збиральництвом.

Пам'ятки духовного життя й мистецтва мезолітичного населення Верхнього Потисся відомі слабо, але можна припустити, що вони були.

Унікальною релігійною пам'яткою мезоліту на території України є Кам'яна Могила в степу Мелітопольського р-ну Запорізької обл., інтерпретована дослідниками як храм магій. У гротах і на піщаних блоках величезного пагорба знаходилося біля тисячі різноманітних зображень (бики, коні, мамонти, олені й ін.) Храм виник ще в епоху пізнього палеоліту.

За даними російського демографа В.Є. Ларічева територію Землі в мезоліті заселяли 2,5 млн. чоловік.

Л. Мацкевий на основі спостережень висловив думку про існування в Закарпатті в добу мезоліту двох основних етнокультурних спільнот. До першої групи він відніс пам'ятки з деякими палеолітичними індексами, до другої - комплекси з вираженими новими тенденціями мезоліту. Перша група розташована в північно-західній, друга в південно-східній частині краю. Як вважає дослідник, матеріали розкопок дали право говорити про співіснування на Закарпатті в ІХ-VІ тисячоліттях до н.е. мезолітичних і неолітичних спільнот. Перші займали передгірську зону, другі - низину, тобто зони, придатні до мисливства, рибальства, збиральства та землеробства і тваринництва. Знаходячись в центрі Європи, мезолітичні пам'ятки краю увібрали в себе різноманітні риси сусідніх з Закарпаттям етнокультурних спільнот, що вимагає подальших польових досліджень.

На основі одержаного матеріалу у Запоні (ур. Мала гора), Серне (ур. Кіш мезев) досліднику вдалося визначити, що ранні пам'ятки новокам'яної доби на Закарпатті належали носіям старчево-крішської культури, що датується в рамках 5100-4500 рр. до н.е. [4, с. 12].

 

1.4 Неоліт

 

Заключна стадія кам'яного віку - неоліт (гр. неос - новий, літос - камінь) -період корінних змін в економічному й громадському житті первісної людини. Названий Г. Чайлдом неолітичною революцією.

Хоч неоліт Закарпаття досліджувався в попередній час (друга половина XIX - перша пол. XX ст.), але таких великих за масштабами робіт, які були виконані в 70-80-х роках раніше не було. Вони перевищують розміри досліджених площ інших епох. В ці роки було відкрито біля сорока поселень неоліту і енеоліту, пам'ятки якого вивчав Михайло Потушняк. Ним проведені розкопки в Дякові (ур. Мондичтог), Дерцені (ур. Мала гора), Баркасові (ур. Нодь мезев), Запоні ( ур. Мала гора, Ково домб), Ужгороді (Дравці), Серне, Рафаїлові, Малих Геївцях, Концові та ін. Як правило, поселення неоліту розташовувалися на берегах річок, водоймищ, займали окраїни боліт, схили невисоких пагорбів.

Розкопки в Дякові, Серне, Рафаїлові, запоні, Тарнівцях, М.Геївцях дозволили виділити нову культуру - мальованої кераміки (4500-4000рр. до н.е.). Виявилося, що вона не входила в зону поширення лінійної кераміки, а існувала паралельно з нею на суміжних територіях Культу Кріш, на думку М. Потушняка її замінила культура мальованої кераміки, корені якої тісно пов'язані з регіоном балкан.

Характеристика періоду.

1. Перехід від привласнюючих до виробляючих форм господарства:

землеробство (культивація пшениці, ячменю, проса) і скотарство (приручення собаки, вівці, кози, пізніше бика та свині).

2.Утворення культурної спільноти Пресескло - Старчево - Караново - Кріш у другій половині VI тис. до н.е., становлення господарсько - культурного типу мотичного землеробства; складання на її фінальному етапі у Верхньому Потиссі (перша половина V тис. до н.е.) культури лінійно - стрічкової кераміки.

3.Удосконалення техніки виготовлення кам'яних знарядь праці (шліфування, полірування, пиляння та свердління каменю); знаряддям надається бажана форма. Використовувались різні породи каменю, але переважав кремінь і обсидіан.

4.З'являються нові види знарядь праці: сокири, тесла, кам'яні мотики, серпи, зернотерки та ступки.

5.Формується керамічний посуд; виникають прядіння й ткацтво, плетуться рибальські сітки.

  1. Створюються постійні поселення з великими будинками для цілого роду чи великої матріархальної родини.
  2. Видозмінюються ідеологічні уявлення, удосконалюється культ матері; ускладнюється поховальний ритуал [17, с. 13].

 

РОЗДІЛ 2 Енеоліт-бронза. Археологія Закарпаття

 

2.1 Епоха енеоліту

 

Епоха міді чи енеоліт (гр. енеос - мідь, літос - камінь) охоплює V - поч. II тис. до н.е. - період значних змін і в природному середовищі

Похожие работы

< 1 2 3 4 5 6 > >>