Архаїзми та інноваційні елементи в побутовій лексиці південно-слобожанських говірок

У досліджуваних говірках ця варіативність найвиразніше проступає в інноваційному сегменті побутової лексики. Свідченням цього є зафіксовані лексико-фонетичні варіанти, що репрезентують

Архаїзми та інноваційні елементи в побутовій лексиці південно-слобожанських говірок

Информация

Иностранные языки

Другие материалы по предмету

Иностранные языки

Сдать работу со 100% гаранией

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Архаїзми та інноваційні елементи в побутовій лексиці південно-слобожанських говірок

Останнім часом помітно пожвавилося вивчення діалектної лексики, наслідком чого стало усвідомлення необхідності заміни атомарного системним вивченням діалектної лексики, становленню та розвиткові якого сприяло й застосування лінгвокартографування. Одним із найважливіших виявів системної організації лексики є виокремлюваність лексико-семантичних груп, що й зумовило підвищений науковий інтерес до їх вивчення впродовж останніх десятиліть (наукові розвідки Л. Фроляк [1], К. Глуховцевої [2], Г. Мартинової [3], О. Тимко [4], І. Сабадоша [5; 6], Л. Дорошенко [7], В. Лєснової [8], І. Магрицької [9]) та ін.

Нову цінну інформацію, що розширює емпіричну базу української діалектної лексикології, лексикографії та лінгвогеографії, дає дослідження побутової лексики південно-слобожанських говірок, здійснюване нами впродовж 1994-1999 рр. на підставі власних польових записів за спеціально укладеною програмою (остання охоплює назви житлових, господарських приміщень, назви меблів та предметів хатнього вжитку) у 107 населених пунктах обстежуваного континуума (н. п. Нововодолазького, Балакліївського, Чугуївського, Великобурлуцького, Лозівського, Близнюківського, Барвінківського, Ізюмського й Борівського р-нів Харківської області та Олександрівського, Костянтинівського, Словянського, Артемівського й Краснолиманського р-нів Донецької області).

Зібрані та систематизовані матеріали дозволяють конкретизувати загальні риси українських новостворених південно-слобожанських говірок. Частина цих рис зумовлена міждіалектними контактами, що виявляються на всій обстеженій території. Ф.Т. Жилко зауважував: "На відміну від давніх, у новостворених говорах спостерігається значно більша варіативність звукових і морфемних елементів" [10, 7].

У досліджуваних говірках ця варіативність найвиразніше проступає в інноваційному сегменті побутової лексики. Свідченням цього є зафіксовані лексико-фонетичні варіанти, що репрезентують сему на позначення порівняно нової реалії в побуті слобожан шафи для зберігання одягу: шиефа |нер, шиефа|нер, шухвие|нер, шахва|нер, шиехва|нер, шиехванер, шиефо|нер, шиефо|нер, шиехво|нер, шиехво|нер, шиефан|йер, шафа|нер, шафа|нер, шиехвеи|нер, шиехвие|нер, шиефеи|нер, шиефие|нер (17 варіантів). Однією з причин такого різноманіття "фонетичних змін є невідповідність звукової структури слова типовим для даної... діалектної системи моделям звукосполучення; найчастіше така невідповідність спостерігається при запозиченнях" [11, 79]. На думку Ф.Т. Жилка, варіативність слів-репрезентантів у новостворених говірках на фонетичному та морфологічному рівнях "залежить також від часу формування новостворених говорів: вона менше спостерігається в давніших говірках, які вже мають до певної міри визначену свою систему, і виразніше виявляється в говірках, що виникли пізніше. Крім того, варіативність залежить і від особливостей діалектної підоснови новостворених говорів: вона помітна в тих говірках, що постали на різнодіалектній основі" [10, 9]. Отже, розглядаючи південно-слобожанські говірки як ідіоми пізнішого утворення, що виникли на різнодіалектній основі, однією з важливіших їх характеристик вважаємо співвідношення архаїчних та інноваційних елементів, зокрема, і в побутовій лексиці. Вивчення історії формування складу побутової лексики досліджуваних говірок є питанням проблемним, оскільки аналізована тематична група в писемних памятках обстеженого регіону представлена обмежено. Надійні висновки з цього питання дозволяє здійснити зіставлення лексичного складу південно-слобожанських говірок з відповідним репертуаром інших українських говорів, особливо старожитніх, які впливали на формування південно-слобожанської лексичної системи, з усіма наявними лексикографічними джерелами. Такий зіставний аналіз складу побутової лексики південно-слобожанських говірок дозволяє зробити висновки про її генетичну неоднорідність. Історія назв побутової лексики відтворює окремі етапи суспільного буття людини. Тому природньо, що основну частину побутової лексики південно-слобожанських говірок складає давній лексичний фонд. Це переважно слова прасловянського походження: дом [ЕСУМ, ІІ, 91], піч [Фасмер, ІІІ, 256], від|ро [ЕСУМ, І, 394], двір (двор) [ЕСУМ, ІІ, 18], зем|ла долівка, утрамбована, вирівняна та змащена глиною земля в хаті [ЕСУМ, ІІ, 259], клуч жердина в журавлі, яку разом з причепленим до неї відром опускають у колодязь [ЕСУМ, ІІ, 468], |небо склепіння печі, внутрішнє опукле верхнє покриття над черінню [Фасмер, ІІІ, 53], пен велика колода, на якій рубають дрова [Фасмер, ІІІ, 233], пос|тел ліжко [Фасмер, ІІІ, 341], со|ха соха, на якій утримується журавель біля колодязя [Цыганенко, 395], |короб верхній брус рами дверей [ЕСУМ, ІІІ, 33], п|лаха кришка стола, його верхня дошка [Цыганенко, 304], стіл кришка стола, його верхня дошка [Цыганенко, 405], стоўп стовп, до якого прикріпляють ворота, закопаний у землю грубий вертикальний брус - опора дощатого паркану [Цыганенко, 406], верх верхній брус рами дверей [ЕСУМ, І, 360], во|рота [ЕСУМ, І, 428], гніз|до сідало для курей [ЕСУМ, І, 538], дно черінь печі [ЕСУМ, ІІ, 95], груз важіль на зводі колодязного пристрою для витягування відра з водою [ЕСУМ, І, 604], ко|лода велика колода, на якій рубають дрова [ЕСУМ, ІІ, 516], жура|вел пристрій біля колодязя у вигляді довгого важеля на високій грубій опорі для витягування відра з водою [ЕСУМ, ІІ, 210], |камін - важіль на зводі колодязного журавля [ЕСУМ, ІІ, 359], круг одне з кілець для затуляння отвору в кухонній плиті [ЕСУМ, ІІІ, 107], кри|ло бічна стіна хати [ЕСУМ, ІІІ, 92], |лава [ЕСУМ, ІІІ, 175].

Значна частина лексем, що побутують у південнослобожанських говірках, утворена від прасловянських коренів: ко|роўник приміщення для худоби (загальна назва) [ЕСУМ, ІІІ, 34], |курниек, |куратник (<псл. *kurъ [ЕСУМ, ІІІ, 150]), дош|чаниĭ пото|лок, дош|чана с|тела (<псл. *dъska [ЕСУМ, ІІ, 117]), |ветха ха|тина стара селянська хата (від ветхий [Цыганенко, 56]), дроў|ник, дроа|ванік, дро|вітна, дрово|колна, дро|варна, д|роўна приміщення для дров, д|риветна, д|риветен, д|риветник, д|ривеитка, дривет|нак, дрово|колна велика колода, на якій рубають дрова (<псл. *drъva [ЕСУМ, ІІ, 131]), ду|хоўка, духови|на духовка, душ|ник, душ|на, воз|душник, ві|д: ушник, ві|д: ушина, о|д: ушина невеликий отвір у стелі погреба для виходу пари (<псл. *duxъ [ЕСУМ, ІІ, 149]), зи|моўник, зимо|вик, |зимник, зи|моўна приміщення для зимівлі бджіл (<псл. *zima [ЕСУМ, ІІ, 261]), віў|чарна, віў|чарник, оў|чарник, о|вечник, оў|чарна загорода для овець, кіз (< овца [Цыганенко, 270]), пере|лаз огорожа, сплетена з лози на забитих у землю кілках (< псл. *lazъ [ЕСУМ, ІІІ, 182]), |наволочка, наволоўка, |наволока, |наволка чохол із тканини на подушку [Цыганенко, 248], ста |нок приміщення або загородка для утримання свиней (< стан [Цыганенко, 402]), |погріб, |погреб, |погреб сховище для городини й різних харчів з похилим крутим спуском і сходами, надбудова над погребом у вигляді куреня, спеціально обладнана яма для зберігання продуктів (переважно овочів), з лядою, але без східців, погріб|ница закривка отвору погреба, погріб|ник, пог|ребна, погре|бишче, погреб|ница, приг|ребица надбудова над погребом у вигляді куреня, приг|ребица, погреб|ница, погріб|ник, пог|ребна, пог|ребица похилий із сходами спуск до льоху, передня частина, вхід до льоху (< псл. *grebti [Цыганенко, 95]), пу|хове оді|йало тепла ковдра на ваті (< пух [Цыганенко, 343]).

Саме в підгрупі прасловянської лексики зафіксовано найбільшу кількість репрезентантів, які виявлено лише в мовленні діалектоносіїв старшого віку, напр.: ло|за ворота, щоб зач

Похожие работы

1 2 3 4 > >>