Антифашистський рух опору на Хмельниччині в роки Другої світової війни

Основними діями учасників антифашистського руху були розповсюдження даних про реальний хід подій на фронті, зрив відправки молоді в Німеччину, навмисне

Антифашистський рух опору на Хмельниччині в роки Другої світової війни

Курсовой проект

История

Другие курсовые по предмету

История

Сдать работу со 100% гаранией
ацію щодо задумів німецької влади). Маючи своїх людей на залізниці підпільники псували німецькі поїзди, збирали для майбутньої боротьби зброю. Внаслідок активної протидії німців націоналістичному рухові Крупецька підпільна організація За Україну перестала існувати у травні 1943 року. Рештки її членів, в основному з військовополонених, пішли, хто в червоні партизани, хто в Червону Армію.

Керівником оунівського підпілля у Киликиєві став А.Гамула. Ще в юнацькі роки він вступив в ряди ОУН на Рівненщині, куди втекла від радянського переслідування заможна родина його батька. С початком війни він повернувся у рідне село разом з похідними групами ОУН. А.Гамула знайшов однодумців і організував в селі молодіжну групу з двох десятків киликиївців. Спочатку вони обєдналися у боївку та таємно проходили бойовий вишкіл. Згодом стали ядром берездівської сотні, у яку влилася молодь з навколишніх сіл. Перша збройна акція відбулася під осінь 1943 року, в ході якої вони роззброїли десяток німців, які втікали з села на Славуту.

Киликиївська боївка розгорнулася в сотню УПА уже на початку 1944 року. До неї влилася молодь багатьох сіл Славутського і Берездівського районів Хмельницької області. З весни 1944 року сотня Юренка(Гамули) розгорнула запеклу боротьбу проти підрозділів Червоної Армії, яка к тому часу повністю зайняла Хмельниччину. Ця боротьба тривала до 1949 року. Якщо у період панування німецько-фашистських окупантів озброєні місцеві націоналістичні підрозділи практично нічого серйозного не робили проти німців, то в післявоєнні часи вони наносили значну шкоду відродженню радянської влади в Славутському районі.

Таким чином, можна сказати, що під час німецької окупації, на території Хмельницької області дії націоналістичних формувань були малоактивні та не наносили значної шкоди загарбникам. Центрами такого руху можна виділити північ (Славутський, Берездівський райони) і південь (Камянець-Подільський, Чеміровецький райони) Хмельницької області. В будь-якому випадку рух опору ОУН-УПА не набув такого широкого розмаху як партизанський рух, організований пробільшовицьким підпіллям.

 

Висновки

 

В роки Другої світової війни на теренах Хмельницької області існував антифашистський рух, який був складовою частиною загального Руху опору, що виник на захоплених німцями територіях європейських країн.

Хмельницький рух опору складався з двох основних частин: руху прорадянсько налаштованого населення області і націоналістичного руху.

Керівниками прорадянського руху були активісти, які колись працювали в радянських державних та партійних установах. В радянські часи неодноразово робилися спроби акцентувати увагу на тому, що цей рух був заздалегідь спланований і організовано проведений з перших днів війни. але події, що відбувалися в нашій місцевості (яка вважається радянськими історіографами значним центром партизанської війни), свідчать про те, що цей рух став дійсно організованою боротьбою майже рік по тому, як була окупована північ Хмельницької області.

Боротьба проти загарбників велася як підпільниками, так і партизанськими загонами, які найбільш активно діяли на півночі Хмельницької області. На початку 1944 року партизанський рух набув дійсно величезного масштабу і став значним фактором допомоги Червоної Армії у визволенні області від німецьких загарбників.

Основними осередками підпільницько-партизанської боротьби місцевих жителів стали Проскурів, Камянець-Подільський і Славута, де відмічається найбільш активна діяльність вищевказаних організацій радянської орієнтації.

Разом з тим на території області існував і націоналістичний рух протидії окупантам. Основними його центрами стали північ та південь Хмельниччини. Але цей рух був ще менш за масштабами і в деяких історичних дослідженнях його наслідки для загальної боротьби з фашистським ярмом взагалі ігноруються.

Ще одним важливим наслідком повинно стати розуміння того, що історія періоду Другої світової війни на землях України потребує більш обєктивного та реального висвітлення у офіційних джерелах.

 

Література

 

  1. Безсмертя. Книга Памяті України: 1941-1945. - К., Пошуково-видавниче агенство Книга Памяті України, - 942с.
  2. Гуменюк С.К. Проскурівське підпілля. - Хмельницький, 1982, - 30с.
  3. Жуковський А., Субтельний О. Нарис історії України. - Львів, 1993. - 232с.
  4. Історія міст і сіл УРСР. Хмельницька область. - К., 1971. - 706с.
  5. Книга Памяті України. Історико-меморіальне багатотомне видання. Хмельницька область. - Хмельницький, Поділля, 1995.
  6. Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. - Париж - Нью-Йорк - Львів, 1993. - 660с.
  7. Поділля у Великій Вітчизняній війні 1941 - 1945 років. Збірник документів і матеріалів. - Львів, Каменяр, 1969. - 416с.
  8. Українська РСР у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу 1941 - 1945 рр. в трьох томах. Т. 1-3. - К., Політична Україна, 1967-1969

Похожие работы

<< < 1 2 3 4