Антифашистський рух опору на Хмельниччині в роки Другої світової війни

Основними діями учасників антифашистського руху були розповсюдження даних про реальний хід подій на фронті, зрив відправки молоді в Німеччину, навмисне

Антифашистський рух опору на Хмельниччині в роки Другої світової війни

Курсовой проект

История

Другие курсовые по предмету

История

Сдать работу со 100% гаранией
що мала важливе військове значення для німців. Місто Проскурів на той час було достатньо розвинутим промисловим центром. Воно мало розгалужену інфраструктуру, яку використовувало німецьке командування для дислокування та управління військами. В Проскурові знаходилися значні угрупування ворога. Це свідчило про те, що цей регіон мав для німців стратегічне значення.

Німці залізною рукою наводили порядок в цієї місцевості. Смертю карався кожен, хто не виконував будь-яких розпоряджень нової влади. Жорстокості фашистів не лякали жителів. Одна за одною виникали антифашистські підпільні групи.

В перші дні окупації в Проскурові сформувалися і розгорнули боротьбу з ворогом підпільна група: на цукровому заводу, яку організував і очолив Г.М.Мацьків; група на залізничній станції Гречани (організатор і керівник Л.А. Пірковський); група проскурівських залізничників під керівництвом В.І.Ручковської.

В середині липня 1941 року капітан Радянської Армії О.С.Поліщук створив у місті підпільну групу, переважно з військовослужбовців, які в перші дні війни були поранені і доставлені в Проскурівський військовий шпіталь. Після окупації Проскурова німцями вони, захопивши з собою зброю, сховалися у лісі неподалік міста. Основним їх завданням був контроль шосейних доріг з Проскуріва до інших населених пунктів: Старокостянтинів, Меджибіж, Летичів, Чорний Острів.

На початку вересня 1941 року в Проскурові діяло 9 підпільних груп і організацій. Завдання обєднання Проскурівського підпілля виконав М.А.Храновський. На початку окупації він створив спочатку свою підпільну групу, яка дислокувалася 20 км від Проскурова, та шукав способи встановити звязок з іншими організаціями. Поступово ним були обєднані 26 міських та сільських організацій.

Також однією з перших була група, створена у жовтні 1941 року вчителем М.С.Гандзишиним у селі Лісові Гринівці, що неподалік Проскуріва. На початку свого існування вона включала у себе 12 чоловік. Самотужки була виготовлена радіостанція, за допомогою якої вони отримували інформацію про дійсний стан воєнних дій та розповсюджували цю інформацію серед місцевого населення. Група налагодила звязки з оточенцями з числа колишніх бійців Червоної армії, які переховувалися в лісах, та передавали для них їжу, зброю, листівки. Крім цього, учасники групи здійснювали і диверсії: тричі перерізали фронтовий телефонний звязок, псували обладнання на підприємствах, які працювали на німців, зривали спроби відправити молодь на каторжні роботи в Німеччину.

Після того, як фашисти наприкінці 1941 року вистежили, а потім розстріляли М.С.Гандзишина, група на деякий час згорнула свою роботу, щоб уникнути цілковитого розгрому.

До кінця 1941 року була створена підпільна група в Чорному Острові. Організатором її був колишній редактор Михайлівської районної газети Ударник, М.Р.Давидов. Її члени випустили 4500 листівок, пустили під укіс німецький військовий ешелон, в десяти селах знищили молотарки й таким чином зірвали обмолот хліба і вивезення його в Німеччину.

З березня 1942 р. в Чорному Острові діяла ще одна підпільна група у складі одинадцяти чоловік, яку очолив колишній голова Чорноострівського райвиконкому Т.І.Шостацький. Групі вдавалося встановити звязок з партизанським загоном А.З.Одухи, для якого вона збирала дані про пересування німецьких військ між Тернополем і Проскуровом. Підпільники мали свою підпільну друкарню, випускали листівки, які поширювалися серед населення.

Чимало достойних справ на рахунку підпільних осередків сіл Крачки, Ходаківці, Шпичинці. Малочислені за своїм складом, вони, проте, зуміли роздобути кулемет, 18 гранат, 10 гвинтівок, 5 наганів, 2 карабіни.

Активно включилася у підпільну роботу комсомолка з села Нижчі Вовківці Г.А.Злотенко. працюючи агрономом, вона навмисне давала неправильні вказівки щодо протруювання зерна, зберігання насіння. Пять разів вона псувала кабель, що звязував Проскурів з Тернополем, двічі - підземний кабель, прокладений до Німеччини.

У 1943 році сільські підпільні осередки обєдналися в районну антифашистську групу. До її керівного ядра входили О.Клименко, Романюк, Копитін, І.Шуляк. Звязок між групами здійснювали вчителі району С.Г.Вдовичак, Р.І.Барвінська, К.Л.Корженівська, колишній військфельдшер В.М.Тисячна, житель с.Скаржинці І.Мазяр, О.Шуляк. Серед підпільників були колишні військовополонені Я.Клюєв, І.Сінченко, В.Степанов, М.Федоров та ін. у 1943 році підпільники надавали допомогу радянським військам під час їхнього наступу в ході Проскурівської операції., виконуючи роль розвідників.

Не менш активним був антифашистський опір на території Теофіпільского району. Такий рух був обумовлений нелюдським ставленням окупантів до мирних мешканців та майна, яке вони відбирали на свою користь. За період окупації району німці розстріляли понад 2070 жителів, вивезли на каторжні роботи до Німеччини 5665 юнаків та дівчат, з яких понад 500 чоловік загинуло. Було пограбовані 68 колгоспів, всі бібліотеки і клуби, багато шкіл, підприємств і організацій, вивезено понад 37 тис. голів різної худоби.

У грудні 1941 року С.П.Кухта створює антифашистську підпільну групу в селі Базалія і Єлизаветполі, до якої входило 7 чоловік. Згодом члени цієї групи влилися у партизанський загін, що діяв на території району.

У квітні 1942 року виникає Теофіпольська антифашистська підпільна організація, в якій обєдналися 42 бійці-антифашисти. Очолював її І.Овруцький. підпільники дістали радіоприймача, щоб слухати повідомлення Радінформбюро про події на фронті. Завдяки їм люди довідалися про розгром німців під Москвою. Вони обладнали друкарню і з допомогою патріотів-поліграфістів випускали листівки. Перша листівка зявилася напередодні 1 травня. Всього було випущено 7 листівок, які розробляв та опрацьовував журналіст М.Я.Царук. Підпільники псували телефонний звязок, виводили з ладу молотарки і збиральні машини, щоб хліб не потрапив фашистам. 1942 році підпільники перерізали телефонні проводи біля села Коровє.

Фашистам вдалося вистежити підпільну організацію і розгромити її. Більшість підпільників вони розстріляли, а ті, хто уцілів пішли в інші партизанські групи, що формувалися на територіях Ляховецького (тепер Білогірського) та Теофіпольського районів. Ці групи переховувалися у лісах Білогірського району та були за своїм складом малочисельними.

Один з таких загонів, загін К.С.Божевського, протягом 1943 року кілька разів громив німецьку жандармерію у Теофіполі. Партизани використовували в бою артилерію. На початку 1944 року народні месники здійснили напад на розташований тут німецький гарнізон. В ході бою у райцентрі згоріло понад 40 будинків, у яких знаходилися німці та їх прислужники. Партизани виводили з ладу звязок, визволяли людей, яких окупанти вивозили до Німеччини.

Особливим обєктом впливу партизан була залізниця, що звязувала Шепетівку і Тернопіль. Неодноразово партизанські загони проводили акти диверсій на цієї залізниці. На ділянці від Ямполя до Ізяслава підірвали усі мости, на двох станціях зруйнували усе шляхове господарство, знищили стрілки, а залізничників мобілізували в загін.

Таким чином, з вищевикладеного матеріалу випливає, що рух опору існував і в центрі Хмельницької області. Він також був представлений як діями підпільників, які, знаходячись на легальному положенні, робили усе, щоб якомога більше шкоди нанести загарбникам, так і діями партизанів, які в основному перебували в лісах та інших малодоступних для німців місцях.

Основною характеристикою, на мій погляд, є невелика масовість та масштаб цього руху. Цифри матеріалів, які писали зі слів очевидців тих подій, говорять про невелику чисельність складу як підпільних груп так і партизанських загонів.

Основними діями учасників антифашистського руху були розповсюдження даних про реальний хід подій на фронті, зрив відправки молоді в Німеччину, навмисне знищення обладнання, продовольства. Партизанські загони, які у центрі Хмельниччини були також малочисельними, діяли в основному методом диверсій - руйнували залізницю, нищили лінії телефонного звязку. Реальний масштаб шкоди, яку наносили диверсії німцям, практично маловизначений і маловивчений. У відкритий бій партизани з німцями не вступали не тільки по причині слабкості свого воєнного потенціалу, а також по причині неможливості захистити мирне населення від каральних акцій місцевого німецького командування, які проводилися у випадку загибелі саме німецьких військовослужбовців від рук партизан. В центрі Хмельницької області були дуже сильними угрупування німецьких військ, що знаходилися тут для охорони та передислокації. і котрі німецьке командування активно залучало для знищення партизанських загонів в районі міста Проскурів.

В цілому можна сказати, що партизанський рух в центрі Хмельниччини, був набагато слабшим, ніж на півночі області. Підпільний рух тут як і на Славутчині був представлений у кожному населеному пункті - всюди знаходилися люди з числа місцевих мешканців, які брали на себе роль ініціаторів і керівників такого руху, обєднували коло себе людей, які мала яскраво визначену антифашистську спрямованість.

 

3. Характеристика Руху антифашистського опору на півдні

 

З перших днів війни відбувалося створення підпільних груп на півдні області. За своїми механізмами воно проходило подібно до процесів формування підпілля по всій області - навколо поодиноких борців проти окупантів гуртувалися інші люди, а потім ці невеличкі групи обєднувались в більш крупні підпільні організації.

В Камянці-Подільському протягом липня-вересня 1941 року сформувалося біля десяти невеликих підпільних груп. Такі організації діяли в міському театрі, лікарні, поліклініці, заводах. В жовтні 1941 року офіцер Радянський Армії О.Павлюк , який попав на початку війни у оточення та залишився на окупованій території, обєднав їх в одну міську підпільну організацію, яка встановила звязок і координувала свою роботу з підпіл

Похожие работы

< 1 2 3 4 > >>