Антикризове управління в регіоні

Розглядаючи різні види криз організацій, дослідники найбільше приділяють увагу фінансовій кризі організацій. Фінанси, фінансові потоки це як кров (як носій

Антикризове управління в регіоні

Информация

Менеджмент

Другие материалы по предмету

Менеджмент

Сдать работу со 100% гаранией
у визначаються місією суб'єкта, глобальними цілями розвитку конкурентоспроможності, локальними цілями вирішення завдань найбільш ефективного функціонування.

Досягнення цільових установок стратегічної орієнтації розвитку господарюючих структур і тактичних завдань попередження або виходу з кризи орієнтується на механізм антикризового управління. Важливою складовою антикризового управління є персоніфікація суб'єктів ринкових відносин (далі - СРО).

Персоніфікація СРО полягає:

у формуванні сприятливого іміджу на внутрішньому та зовнішньому полі ринкових відносин у відповідності зі стратегічними цілями і реальними умовами розвитку;

в організації партнерських відносин із забезпечуючим виробництво і споживають продукцію учасниками ринку;

в розширенні виробничих і комерційних зв'язків по вертикальних і горизонтальних напрямках функціональної діяльності;

у створенні опорних баз (АТ, дочірніх і філіальних структур) для забезпечення економічної та фінансової стійкості власного бізнесу;

у веденні діалогу з партнерами, конкурентами, керівними структурами інституційної та державної влади.

Антикризове управління (антикризовий менеджмент) можна розглядати як акумулятивну систему виконання і функціонально-якісного поліпшення дій суб'єктів управління різних рівнів в умовах загострення кризості та конфліктності стану ринкового середовища.

У нашій концепції антикризове управління - це багатофункціональний і багаторівневий комплекс менеджменту від індивідуального підприємця (фізичної особи) до інституційних структур державного рівня.

Склад проводяться (реалізовані) заходів визначається перш за все по лінії корпоративних зв'язків: підприємство (або фізична особа - ИЧП) - інтересанти, у якості яких можуть виступати учасники та засновники різних корпоративних структур та регулятори ділових і функціональних відносин між СРО (А).

На наступних етапах реалізації антикризових заходів посилюються організаційні і функціонально-правові зв'язки між правовими та виконавчими органами законодавчого рішення (виконання) відповідних інституційних структур та уповноважених служб (Б). На заключному етапі фінансового оздоровлення економіки (ліквідації) виявляються всі результати раніше проведених заходів (В).

Тут важлива позиція держави: його економічна та соціальна політика, основи грошово-кредитних відносин, місце державного сектора у вирішенні соціально-економічних проблем і виробництва проблем суспільного.

Глава 2. Види криз

 

.1 Поняття і види криз

 

Криза це крайнє загострення внутрішньовиробничих і соціально-економічних відносин, а також відносин організації із зовнішньоекономічною середовищем. Кризові ситуації можуть виникати на будь-якій стадії діяльності організації як у період становлення і розвитку, так і в період стабілізації і розширення виробництва і, нарешті, при початку спаду і т.п. Світова ринкова економіка не знає прикладів організацій, яких коли-небудь не торкнулися кризові ситуації в тій чи іншій мірі. Кризові ситуації перш за все виражаються в коливаннях обсягу виробництва і збуту продукції, зростання кредиторської заборгованості постачальникам, банкам, податковим органам, в дефіциті обігових коштів і т.п., так як саме ці причини служать передумовою появи стану неплатоспроможності організації. До банкрутства організації проходять ряд стадій стану від епізодичної (тимчасової) нездатності виконувати в повному обсязі і вчасно свої зобов'язання до тривалої, від тривалої до хронічну нездатність, від хронічної до кризового та безнадійного стану, т.е. Повного фінансового банкрутства.

Розглядаючи різні види криз організацій, дослідники найбільше приділяють увагу фінансовій кризі організацій. Фінанси, фінансові потоки це як кров (як носій кисню в усі ділянки тіла) у живого організму, що забезпечує життєдіяльність всіх органів. Саме тому можна з певною мірою умовності (допущення) порівняти функціонування, "захворювання" і "лікування" організацій з розвитком людини, що можна простежити по наведеній нижче моделі. У країнах з розвиненою ринковою економікою організації при визнанні їх неплатоспроможними потрапляють в "чорний список" - реєстр неплатоспроможних організацій та їх власників з усіма витікаючими наслідками: падінням репутації, втратою партнерів, неможливістю отримувати кредити і відстрочки по оплаті постачань і т.д. З недовірою також відносяться і до власників цих організацій, які починають новий бізнес. Стосовно до організації кризи можна класифікувати наступним чином: технологічний (виробничий), при виникненні якого застаріле обладнання і технологія не дозволяють випускати якісну, конкурентоспроможну продукцію, що призводить організацію до фінансових втрат; соціальний (соціально-управлінський), виникає в результаті появи між працівниками або їх групами конфліктів, в тому числі між робітниками та адміністрацією, управлінських конфліктів в апараті управління і т.п. Зазначені конфлікти ведуть до прийняття неефективних рішень і до втрат часу на самому виробництві, фінансовий, що виникає в результаті нераціонального використання власного капіталу і позикових коштів, неефективного використання отриманого прибутку, що тягне за собою знову ж фінансові проблеми організації; організаційний виникає внаслідок недосконалості виробничої структури управління і структури апарату управління в організації, неефективного розподілу обов'язків, прав, повноважень і відповідальності між рівнями управління, підрозділами апарату і всередині між виконавцями; інформаційний, що є наслідком ситуації, в якій отримується інформація не відображає змін, що відбуваються на ринку, недостатньо достовірно відображає положення справ в самій організації. Все це спричинює виникнення і збільшення різних видів втрат; криза взаємодії між власниками організації або з владою, суперечності в їх інтересах, що не дозволяє проводити ефективну політику і в результаті приносить суттєві втрати організації. У кінцевому підсумку ці кризи між собою досить тісно пов'язані і, як правило, відбиваються на фінансах організації.

антикризове управління криза

2.2 Фази розвитку і подолання криз

 

Розглянемо фази можливого розвитку і подолання криз у регіоні:

. фаза спад (зниження показників, що характеризують результати фінансово-господарської діяльності) із-за зовнішніх факторів ринку.

. фаза подальше погіршення результатів діяльності під впливом внутрішніх причин в регіоні (без погіршення зовнішніх умов на ринку).

. фаза - депресія пристосування регіону до нових умов господарювання на більш низькому рівні доходів (за умови прийняття першочергових антикризових заходів).

. фаза відновлення фінансової рівноваги, пожвавлення виробництва відновлення виробництва і реалізації продукції до передкризового рівня.

. фаза зростання виробництва, прискорення економічного розвитку

. фаза підтримку нового економічного рівня розвитку регіону, його стійкості в тривалій перспективі, створення умов для самофінансування.

Кризи можуть викликати один одного або може виникати ланцюгова реакція, коли один виниклу кризу викликає інший, а потім третій і т.д. Небезпека виникнення кризи в регіоні існує завжди, тому необхідно здійснювати аналіз і на його основі постійний контроль з метою розпізнавання, прогнозування і попередження кризових ситуацій.

Висновок

 

Нинішній стан російського суспільства носить переломний характер. Первісна ейфорія, пов'язана з надіями швидко побудувати процвітаючу ринкову економіку, починає поступатися місцем осмисленню тривалості і труднощів виходу країни з кризи.

Ситуація в російській економіці по-своєму унікальна і не має аналогів ні з минулою діяльністю вітчизняних підприємств, ні з зарубіжною практикою. Але чи є реальний вихід із глухого кута?

Думаю, так. Але подолати кризу російської економіки без опори на міць держави неможливо. Здійснення антикризових заходів має спиратися на адміністративні, юридичні та економічні важелі, наявні в держави.

На першому етапі важливо виправити найбільш гострі диспропорції в економіці при пріоритеті централізовано використовуваних адміністративних важелів. При цьому державна політика повинна, зокрема, включати в себе:

. антикризову підтримку задоволення першочергових потреб населення;

. антикризову підтримку пріоритетних виробництв;

. забезпечення критичного імпорту при державному контролі за експортом стратегічних товарів.

У міру пом'якшення кризових процесів повинен здійснюватися перехід від державних адміністративно-обмежувальних заходів до економічних важелів, стимулюючим становлення розвинутої структури ринку і різке збільшення чисельності самостійно ринку господарюючих суб'єктів. Це дозволить збільшити обсяги виробництва і перебудувати його структуру з орієнтацією на конкурентні відносини.

Початок і зміцнення таких структурних зрушень дозволять перейти до здійснення програми заходів щодо цілеспрямованого розвитку системи ринків. Подібному реального формування ринкових структур повинні бути підпорядковані кошти податкової та кредитної політики, економічні та правові заходи впливу держави на економіку, форми, способи і темпи приватизації, а також зовнішньоекономічна політика.

Список літератури

 

1. Крутик А.Б., Муравйов А.І. Антикризовий менеджмент. - СПб, 2001.

. Ларіонов І.К. Антикризове управління. - М, 2001.

. Росія, ресурси сталого розвитку / За ред. Ю.В. Піскулова. - М, 1996

. Довідник кризового керуючого. / За ред. Е.О. Уткіна. - М, 1999.

. Уткін Е.А. Управління фірмою. - М, 1996.

.А. Уткін. Антикризове управління. Тандем. Москва, 2002

. "Лідерство і керівництво в антикризовому управлінні", Розанова В., Управління персоналом. -

Похожие работы

< 1 2 3 >