«Українська демонологія та її персонажі»

Отже, автор окреслив мету даної роботи як дослідження питання проблеми взаємин міфологічних персонажів з людьми в рамках української народної демонології.

«Українська демонологія та її персонажі»

Курсовой проект

Культура и искусство

Другие курсовые по предмету

Культура и искусство

Сдать работу со 100% гаранией

«Українська демонологія та її персонажі»

«Українська демонологія та її персонажі»

Виконала: Топіліна Г.Є. Науковий керівник: к.і.н. Нікішенко Ю.І.

Київ 2008 Зміст

Вступ.. 3

Розділ I. Демонологія та її специфіка. 8

Розділ II. Характерні риси української демонології 13

Розділ ІІІ. Взаємини людини з міфологічними персонажами. 16

3.1 Основні форми взаємодії. 17

3.2 Демонологічні вірування в системі народного календарю. 20

3.3 Мотив годування-задобрювання міфологічних персонажів. 23

3.4. Способи порятунку від міфологічних персонажів, що визивають безсоння у дітей. 26

3.5. Духи, що вселяються в людину. 28

3.6. Персонажі, що вступають в сексуальні стосунки з людиною. 32

3.7. Контакти людини з духами-віщунами. 33

Висновки.. 37

Список використаної літератури.. 40

Вступ

Темою даного дослідження є українська народна демонологія та її персонажі. Коло демонологічних уявлень складає найважливіший змістовний стрижень всієї традиційної культури, оскільки в демонологічних текстах (і відповідних ментальних стереотипах) зберігаються найбільш значимі з міфологічної точки зору і надзвичайно стійкі елементи архаїчної етнокультурної інформації. Український фольклор, як і весь слов`янський фольклор загалом, не зберіг реально зафіксованих (ні в усній, ні в писемній традиції) дохристиянських міфів про верховних божеств або героїв-першопредків, тому єдиним (насправді масовим і надійним) джерелом для реконструкції персонажів міфологічної системи, в якій немовби відобразились сліди давнього світогляду слов`ян, залишається тільки так звана нижча міфологія, тобто комплекс уявлень про демонів, духів, про нечисту силу та людей, наділених надприродними властивостями.

Дивлячись на результати поглибленого вивчення різних сфер народної культури можна зробити висновок, що демонологічні повір`я пронизують майже всі сторони життя традиційного суспільства і активно проявляють себе в багатьох фольклорних, ритуально-комунікативних і мовних жанрах. Вони є невід`ємною частиною сімейних, календарних і господарчо-побутових обрядів; тісно пов’язані з уявленнями про час і простір, про явища природи, про тваринний та рослинний світ, про причини виникнення хвороб та епідемій; знаходять своє відображення в уявленнях про долю людини, її вдачу та психічне здоров`я. Окремі групи демонологічних персонажів є закріпленими за сферою виробництва (за ткацтвом, скотарством, бджільництвом, землеробством); особливі духи, як вважалось, були здатні шкодити чи допомагати породіллям і немовлятам, насилати на людину (особливо на дітей) різноманітні хвороби, стани гніву, туги або навпаки кохання; від волі духів могли залежати найпростіші господарчо-побутові події тощо. Таким чином вивчення народної демонології складає для дослідників народної культури велику цінність, оскільки висвітлює певні базові смислові зони, які сприяють реконструкції загальної міфологічної картини світу слов`ян. На сучасному етапі вивчення цього фрагмента культури важливим є не тільки виявлення всього кола міфологічних персонажів, їх системний опис та класифікація, але й постановка питань про те, які саме міфологеми (ідеологічні концепти, культурні символи) стоять за образами народної демонології, якою є прагматика активно побутуючих в традиційній культурі демонологічних текстів, які ціннісні орієнтири та нормативні приписи виявляються кращими в відносинах між людиною та міфологічними персонажами.

Але українська демонологія, з урахуванням перелічених вище аспектів, складає надзвичайно великий масив, тому доцільним було визначити окреме питання, докладному аналізу якого власне присвячено це дослідження. Отже, метою даної роботи є дослідження питання про взаємини людей традиційного суспільства з міфологічними персонажами в рамках української народної демонології. Це питання є надзвичайно важливим, тому що воно фактично є фундаментальним – демонологічні персонажі існують в уяві людини традиційного суспільства тільки тоді, коли, на її думку, вони мають з нею певну взаємодію, зв`язок, певним чином впливають на розвиток подій тощо. Отже, ми визначили об’єкт нашого дослідження як українську демонологію, а предметом в даному контексті можна вважати конкретних демонологічних персонажів та окремі мотиви, пов’язані з ними, зокрема мотиви взаємин з людиною.

Актуальність даної роботи зумовлена як відсутністю ґрунтовних систематизованих досліджень саме з цього аспекту народної демонології, так і бажанням розкрити взаємин демонологічних персонажів з людиною в української демонології.

Щодо ступеню розробленості теми, то інтерес до народної демонології з`явився і зберігався ще з перших кроків розвитку фольклористики як науки, продовжувався в другій половині ХІХ століття і широко розвинувся і в наш час. На перших етапах розвитку неможливо відокремити дослідження саме української демонології від досліджень загальнослов`янських. Зацікавлення народною демонологією проявлялось як в сфері збиральницької діяльності та публікації експедиційних матеріалів, так і в перших спробах включення цих даних в міфологічні дослідження та в наукові розвідки про слов`янські старожитності (А.А. Потебня, В.І. Даль, С.В. Максимов, А.Н. Афанасьєв та інші). Вивчення демонології в народних віруваннях протягом ХІХ століття можна поділити на декілька етапів, в 30-40 роки спостерігався власне науковий етап вивчення української та взагалі слов’янської демонології, сюди можна віднести дослідження І.І. Срезневського, К.М. Семеновського, М.І. Костомарова, П.П. Чубинського. В 60-70х роках під впливом народництва відбувалась певна романтизація та ідеалізація народних вірувань, яку можна приписати таким авторам як П.С. Іваненко, І.В. Лужицький, Я. Головацький, І. Вагилевич та М.Маркевич. Нового, більш наукового ґатунку були дослідження Ф. Буслаєва, О. Потебні, О. Метлинського, М. Драгоманова, Є. Богдановича, І. Огієнка та інших. Протягом ХХ століття було накопичено велику кількість фактів, які відображали загальноетнічні або вузько-локальні дані про персонажів «нижчої» міфології. Разом з тим, науково-теоретична розробка цієї невичерпної теми довгий час не встигала за нагромадженням все нових і нових свідчень. Дослідження в цій області були суттєво просунуті вперед після появлення праць видатного етнографа Д.К. Зеленіна, якому вдалось не тільки всебічно та глибоко проаналізувати образ східнослов`янської русалки, але й показати його генетичні зв\'язки з категорією так званих «заложних» покійників, тобто людей, які померли неприродною та передчасною смертю. Праці Д.К. Зеленіна широко використовувались при написанні даної роботи [13, 14].

Широкий розмах отримало видання праць з демонології в останнє двадцятиріччя, коли почали активно публікуватись: збірки билиць, вірувань; узагальнюючі праці і дослідження, присвячені конкретних аспектам демонологічної традиції (О.А. Порицької [24], Н.В. Хобзей, Р. Гузій [10] та інших); словники міфологічних персонажів (Власова М.Н. [7], Агапкіна Т.А. [1], Виноградова Л.Н. [3, 4, 5, 6]); етнолінгвістичні праці, в яких аналізують особливості демонологічної лексики (Е.Е. Левкієвська [17], Н.А. Архипенко).

Результатом залучених у роботі досліджень можна визнати той факт, що на цей час стан вивчення «нижчої» міфології характеризується вже достатньо показовою базою зібраного фактичного матеріалу, достатнім рівнем його обробки. Саме ці успіхи у вивчення демонологічної системи підготували базу для дослідження її конкретних аспектів. Таким чином, метою нашої роботи, як було сказано вище, є дослідження конкретного аспекту народної демонології, а саме взаємин демонологічних персонажів з людьми, аналіз основних форм цієї взаємодії та власне значення демонологічних вірувань в свідомості людини традиційного суспільства. Для досягнення даної мети автор користувався такою методологічною базою: поєднально-історичним, аналітичним методами, а також методом структурного аналізу.

За основу даної роботи взяті праці видатних етнографів та дослідників таких як Л.Н. Виноградова, Д.К. Зеленін. Також в даній роботі були використані роботи не тільки українських дослідників, а й російських: Власової М.Н., Померанцевої Е.В. [23], Гури А.В. [8, 9], Левкієвської Е.Е., Терновської О.А. [27], Седакової О.А. [26] та інших, а також польського дослідника К. Мошинського [20, 21]. В аналізі саме української демонології для написання нашої роботи була дуже корисною збірка «Українці: народні вірування, повір\'я, демонологія» за редакцією П.Пономарьова [28], де містяться праці різноманітних дослідників українських демонологічних уявлень: А.П. Пономарьова, Х.П. Ястуржинського, В.П. Милорадовича, В.М. Гнатюка, І. Франка та інших. Також в нашому дослідженні знайшли своє відображення окремі праці українських дослідників та письменників, таких як О. Поріцька [24], В.Милорадович [18, 19], І. Нечуй-Левицький [22], Л. Українка та М. Гоголь (які широко використовувала демонологічні мотиви в своїй творчості), В.М. Гнатюк [28], Г. Булашев [2].

Дана робота складається зі вступу, трьох основних частин та висновків. У першій частині «Демонологія та її специфіка» автор робить характеристику народної демонології взагалі, окреслює її основні елементи та її місце в контексті міфології взагалі. В наступній другій частині автор наголошує на специфічних рисах саме української демонології, окреслює коло основних персонажів. В третій частині автор висвітлює основну тему дослідження – взаємодію демонологічних персонажів з людьми, форми цієї взаємодії, розглядає в цьому контексті конкретних демонологічних персонажів, зокрема духів-віщунів, персонажів, що уособлюють душі предків тощо.

Розділ I. Демонологія та її специфіка

Демоноло

Похожие работы

1 2 3 4 5 > >>