Аналіз системи оперативного управління виробництвом продукції підприємства "Ювілейне" Полтавської області

Рис. 2.2. Динаміка чистого доходу від реалізації продукції ДП «СП «Ювілейне» Полтавського району, 2007 - 2009 рр. У 2007 р. ДП

Аналіз системи оперативного управління виробництвом продукції підприємства Ювілейне Полтавської області

Дипломная работа

Менеджмент

Другие дипломы по предмету

Менеджмент

Сдать работу со 100% гаранией
-культурне середовище формується під дією демографічних процесів і змін культурно-освітнього рівня населення. В умовах дефіциту продовольчих товарів, низької купівельної спроможності значної частини населення цей фактор є малоістотним. Але за насиченості ринку продовольчими товарами та обмеженого експорту аграрні підприємства мусять збільшувати обсяги виробництва приблизно такими ж темпами, якими зростає кількість населення. В іншому разі можливе небажане перевиробництво продукції або виникнення її дефіциту. Водночас аграрні підприємства повинні будуть враховувати зміни в структурній будові населення за віковими групами, а також зміни в культурі харчування, оскільки вони зумовлюють прискорене зростання попиту на одні види сільськогосподарської продукції і зменшення його на інші. Наприклад, із «старінням» населення збільшується попит на овочі, фрукти і зменшується - на висококалорійні продукти. З підвищенням добробуту і культурного рівня населення змінюється його ставлення до матеріалу, з якого виготовляються тканини і одяг. Зростає попит на товари широкого вжитку з натуральних тканин, що економічно змушує аграрні підприємства збільшувати виробництво льону, конопель, вовни. Поширення серцево-судинних захворювань спричиняє зменшення попиту на продукти харчування з високим вмістом холестерину тощо. Небажання підприємства вивчати і враховувати ці «тонкощі» впливу соціально-культурного середовища загрожує втратою позицій на ринку, скороченням обсягу виробництва і зниженням його ефективності [9, с. 225].

Отже, зовнішнє середовище виступає головним фактором, що визначає організаційну диференціацію й інтеграцію на мікроекономічному рівні господарювання. Між характеристиками ринкового, виробничого і науково-технічного середовища, внутрішньою структурою і механізмом дії підприємницької системи існує стійка залежність. При проектуванні організаційно-виробничої системи, як правило, доводиться вирішувати такі важливі питання: яка невизначеність зовнішнього середовища організації впливає на досягнення її мети; у яких частинах організація має бути механічною, а в яких органічною; як мають підрозділятися завдання і як має диференціюватися організація (за функціями, галузями тощо); які організаційні механізми слід використовувати для координації та інтеграції діяльності; які мають бути витрати на управління?

Відповіді на ці запитання можна шукати різними шляхами й засобами, але важливе значення як орієнтир і допоміжний інструмент проектування має набір організаційних форм та механізмів диференціації й інтеграції, побудований для мінливих характеристик організаційної ситуації.

 

1.3 Особливості оперативного управління та планування на рівні виробництва продукції в аграрних підприємствах

 

Розвиток сільськогосподарського підприємства, його пристосування до ринкових умов господарювання потребує ефективного управління. Правильна організація диспетчерської служби підвищує оперативність управління виробництвом, скорочує втрати робочого часу з організаційних причин, своєчасно усуває виробничі труднощі, поліпшує і вдосконалює діяльність керівників, якість управлінських рішень. Особливості сільськогосподарського виробництва обумовлюють необхідність в раціональній організації системи оперативного управління. Трудові процеси в сільському господарстві тісно пов'язані з біологічними процесами, тому несвоєчасно прийняте і із запізненням реалізоване управлінське рішення в організації виробництва призводить до втрат продукції. Завдання диспетчерської служби - досягнення пропорційності, погодженості, рівномірності і безперервності при організації виробничих процесів, забезпечення належної роботи підприємства. Діяльність диспетчерської служби, як ефективної системи управління можлива лише при наявності в господарстві центрального диспетчерського пункту (ЦДП) та диспетчерських постів в підрозділах.

Організація диспетчерського управління викликає певні зміни в структурі управління господарством:

  • створюється новий підрозділ апарату, який здійснює централізований контроль та регулювання за сільськогосподарськими роботами - диспетчерська служба;

- впроваджується короткотермінове календарне планування основних робіт в господарстві;

диспетчерській службі доручається контроль за своєчасним виконанням підрозділами затверджених змінно-добових завдань, а також найважливіших розпоряджень і вказівок керівників, головних спеціалістів і надання виконавцям організаційної допомоги.

Диспетчеризація передбачає комплекс організаційно-технічних заходів зі створення в господарстві необхідних умов для диспетчерського управління. При визначенні місця диспетчерської служби в загальній структурі управління необхідно мати на увазі, що її оперативно-розпорядча діяльність поширюється на всі підрозділи господарства, а не входить в склад якого-небудь функціонального відділку. Важливою умовою ефективної організації оперативного управління є розробка Положення про диспетчерську службу господарства і посадових інструкцій для її персоналу [6, с. 373].

Положення складається з трьох розділів:

  1. Задачі, функції і місце диспетчерської служби в структурі управління, об'єкти диспетчеризації.
  2. Посадові положення працівників диспетчерської служби та взаємодія їх з іншими працівниками апарату управління.

3. Організація роботи диспетчерської служби, порядок проведення диспетчерських нарад, розпорядок дня диспетчерських пунктів і постів, диспетчерська документація.

Згідно з Положенням диспетчерська служба сільськогосподарського підприємства виконує наступні функції:

а) спільно із головними спеціалістами і керівниками підрозділів розробляє та коректує оперативні плани робіт;

б) приймає, обробляє та систематизує оперативні дані про хід виконання робіт, надходження та реалізацію готової продукції; передає ці дані керівникам господарства та відповідним службам; приймає інформацію про різноманітні неузгодженості в процесі виробництва та усуває їх;

в) контролює хід виконання оперативних планів, своєчасність технічного обслуговування та планових ремонтів сільськогосподарської техніки, своєчасність усунення причин, які порушують ритм роботи на всіх ділянках виробництва;

г) забезпечує двосторонній зв'язок керівників і спеціалістів господарства з керівниками та спеціалістами різних об'єктів виробництва;

д) забезпечує збір оперативної інформації по використанню машин та обладнання;

е) організовує диспетчерські наради;

є) доводить до виконавців розпорядження, накази керівників господарства та контролює виконання розпоряджень, зареєстрованих в диспетчерських документах;

ж) приймає заявки підрозділів на матеріально-технічні ресурси, організовує та контролює забезпечення цих заявок;

з) контролює справність засобів зв'язку;

і) веде спеціальну, встановлену для диспетчерської служби документацію.

В процесі своєї діяльності диспетчерська служба взаємодіє з різними службами господарства:

з агрономічною службою - з визначення обсягів, строків посіву та догляду за посівами; по збиранню і переробці врожаю; з розподілу та використанню мінеральних і органічних добрив; з використання сільськогосподарської техніки по відділкам та бригадам згідно плану і т. д;

із зоотехнічною службою - по визначенню обсягів та строків робіт з збирання кормових культур; по утриманню тварин в стійловий та пасовищний періоди; по використанню машин та обладнання; по видам і строкам виконання окремих видів робіт на фермах; по організації контролю строків постановки тварин на відгодівлю та відправлення на заготівельні пункти; по ремонту тваринницьких приміщень і технологічного обладнання і т. д.

із інженерною службою - по організації контролю строків технічного обслуговування і ремонту машинно-тракторного парку; обладнання та інженерних споруд; по визначенню стану автомобільного та машинно-тракторного парку; по виявленню причин простоїв агрегатів і т. д.

Аналогічно диспетчери взаємодіють і з іншими службами господарства.

ЦДП, як правило розміщується в конторі господарства, в безпосередній близькості від кабінету керівника. На ЦДП концентруються всі відомості, запити, облікові матеріали, видаються оперативні завдання, розпорядження, плани (плани-графіки) і здійснюється контроль за їх виконанням. ЦДП обладнується пультом управління, переговорними пристроями (телефонні апарати, мікрофони, гучномовці і т. ін.), діючою та резервною радіостанцією, магнітофоном, широкомовним радіоприймачем, годинниками, термометром, метеорологічними приладами (анероїд, барометр), освітлювальною технікою, обчислювальною технікою, робочими меблями [6, с. 325]. Центральний диспетчерський пункт оснащується також технічними засобами наочного відображення інформації, диспетчерською картою розподілу техніки по полях і підрозділах, планшетом планування обслуговування тракторів і комбайнів, планшетом технічного обслуговування автомашин, планшетом використання робочої сили і т. ін. Диспетчерська служба може бути підключена до телеконтролю і телеметрії за допомогою засобів дистанційної і телевізійної сигналізації про стан або параметри роботи обладнання по кормоприготуванню, кормороздачі, водо-, електро-, і теплопостачанню, гноєвидаленню, мікроклімату, обробці, переробці продукції і т. д. На ЦДП повинна бути необхідна документація, річний виробничо-фінансовий план, дані про особистий склад у розрізі виробничих бригад і ферм, дані про наявність у них тракторів та іншої сільськогосподарської техніки, річний план, квартальні і місячні графіки проведення технічних доглядів і ремонт техніки. Робота диспетчерської служби здійснюється по визначеному розпорядку, який розробляється у відповідності із загальним розпорядком роботи апарату управління, графіком передачі інформації, на диспетчерський пункт, а також встановленим порядком проведення диспетчерських нара

Похожие работы

<< < 1 2 3 4 5 6 7 8 > >>