Аналіз системи оперативного управління виробництвом продукції підприємства "Ювілейне" Полтавської області

Рис. 2.2. Динаміка чистого доходу від реалізації продукції ДП «СП «Ювілейне» Полтавського району, 2007 - 2009 рр. У 2007 р. ДП

Аналіз системи оперативного управління виробництвом продукції підприємства Ювілейне Полтавської області

Дипломная работа

Менеджмент

Другие дипломы по предмету

Менеджмент

Сдать работу со 100% гаранией

ВСТУП

 

Сільськогосподарське виробництво - це складна інженерно-технічна і соціально-економічна система, яка побудована на тісній взаємодії великої кількості людей, машин і механізмів. Особливість сільськогосподарського виробництва, що одночасно визначає і його складність, полягає у сезонності виробництва, періоду виробництва з робочим періодом, значній територіальній розосередженості виробничих об'єктів, одночасному використанню машин і знарядь на різних культурах, обмеженістю виконання робіт у часі. Ці чинники не дозволяють рівномірно використовувати техніку, робочу силу, вимагають виконання значного обсягу робіт у стислі терміни, а значна територіальна розосередженість викликає необхідність отримання оперативної інформації для запобігання організаційних неузгодженостей. В умовах реформування економіки України, ускладнення економічних відносин між господарюючими суб'єктами, посилення конкуренції, невизначеності економічної ситуації в умовах ринкових відносин значно ускладнило господарську діяльність підприємств. Тому, з огляду на вищезазначені фактори дана тема дуже актуальна, оскільки оперативне управління є незамінним інструментом по забезпеченню ритмічності в роботі, усунення виробничих труднощів, неузгодженості, особливо в період весняно-польових робіт та збирання врожаю. Організаційно-економічні перетворення що здійснюються в аграрному комплексі привносять нові елементи у зміст оперативного управління, проте ні в якому випадку не зменшують його ролі та значення у забезпеченні ритмічної роботи господарства.

Оперативне управління охоплює сукупність взаємозалежних технічних, організаційних, економічних, соціально-психологічних та інших чинників. В оперативному управлінні застосовується сукупність методів в основі яких знаходяться структурно-функціональний, комплексний, оптимізаційний та інший підходи. В оперативному управлінні знаходять своє відображення також методи соціальної психології, методи індукції, дедукції, аналізу і синтезу, порівняння, міркування, асоціації, інтуїції тощо. Для дослідження причинних зв'язків використовуються методи традиційної логіки: метод подібностей, метод різниць, поєднаний метод подібностей і різниць, метод супутніх змін, метод залишків.

Основне завдання оперативного планування полягає в конкретизації показників поточного плану з метою організації планомірної та ритмічної роботи підприємства в єдиний виробничий організм.

Мета даної роботи полягає у закріпленні і поглибленні теоретичних знань, їх застосуванні у вирішенні конкретних виробничих, наукових, науково-технічних і науково-педагогічних завдань.

Завданням дипломної роботи є дослідження системи оперативного управління виробництвом продукції підприємства на основі конкретного господарства. Робота передбачає висвітлення теоретичних основ формування системи оперативного управління, оцінку системи оперативного управління виробництвом в господарстві та визначення шляхів удосконалення системи оперативного управління виробництвом.

Обєктом дослідження є процес аналізу системи оперативного управління виробництвом продукції в Державному підприємстві «Сільськогосподарське підприємство «Ювілейне» Полтавського району Полтавської області.

У процесі дослідження було використано аналітичні, графічні та математичні методи дослідження.

Інформаційною базою проекту виступають наступні джерела: наукова література вітчизняних та зарубіжних авторів з проблем оперативного управління на підприємстві; періодичні видання економічного та правового профілю; інструктивні матеріали; матеріали статистичної та бухгалтерської звітності ДП «СП «Ювілейне».

 

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи формування системи оперативного управління

 

1.1 Сутність оперативного управління на підприємстві

 

Оперативне управління є сукупністю управлінських робіт, які пов'язані із прийняттям своєчасних заходів щодо виконання планів, завдань, графіків, що базуються на достовірних даних про стан виробничих об'єктів. Оперативне управління передбачає здійснення фактично всіх функцій управління, які пов'язані із поточною діяльністю підприємства та його виробничих підрозділів. Формування відповідної системи оперативного управління в господарстві залежить від типу існуючих у ньому організаційної структури і структури управління. Проте, відомо, що розглядаючи сільськогосподарське підприємство як дві підсистеми - керуючу та керовану, що тісно взаємопов'язані, більш високий рівень організації однієї із підсистем впливає на іншу, а отже і на ефективність виробництва в цілому [6, с. 108]. До цільових завдань управління належить:

підвищення врожайності шляхом раціонального використання землі, добрив, якісного насіння;

підвищення продуктивності тваринництва шляхом раціонального використання кормів та покращення племінної роботи;

підвищення продуктивності праці, скорочення термінів проведення польових робіт, підвищення рівня використання машинно-тракторного парка, зниження собівартості продукції.

Перераховані завдання характерні для всіх рівнів управління. Для вирішення цільових завдань створюються відповідні служби: агротехнічна, зоотехнічна, інженерна, економічна та інші, що здійснюють відповідні функції по плануванню та координуванню виробництва. Відповідні задачі оперативного управління можна виділити на рівні господарства, відділку, бригади.

Задачі оперативного управління можна розділити на чотири групи, що виконуються послідовно :

а)первинний контроль виконання робіт на основі простої обробки показників виконання (порівняння фактичних і планових показників) і передача необхідної інформації. Вхідна інформація є в цьому випадку орієнтиром діяльності керівників;

б)проведення оперативного аналізу та підготовка управлінського рішення керівників. На даному етапі аналізують основні показники, причини відхилення від плану та очікуваний ефект;

в)розробка та контроль комплексних оперативних планів-графіків з урахуванням можливих змін ресурсів в декількох варіантах, як по бригадам так і по відділках;

г)використання ЕОМ із застосуванням економіко-математичних методів для оптимального розподілу трудових, матеріальних та фінансових ресурсів і прогнозування процесу виробництва.

Ефективно вирішувати позначені вище задачі дозволяє організація в господарстві диспетчерської служби.

Диспетчерська служба - це спеціально створена ланка в системі управління сільськогосподарським підприємством, яка призначена для централізованого оперативного управління виробництвом на основі сучасних технічних засобів зв'язку і обчислювальної техніки. Поряд із комплексом організаційних та технічних заходів диспетчерська служба дозволяє покращити оперативне керівництво, скоротити втрати часу з організаційних і технічних причин та вчасно забезпечити всі ділянки роботи необхідними матеріально-технічними засобами. Застосування диспетчерської служби сприяє ефективному використанню техніки, скороченню строків проведення основних робіт, підвищенню продуктивності праці, зростанню врожайності сільськогосподарських культур та зниженню собівартості продукції.

Диспетчерська система управління покликана:

1. Звільнити працівників управлінського апарату від великого обсягу нетворчої оперативної роботи шляхом централізації і механізації операцій інформативного забезпечення

2. Удосконалювати організацію і забезпечувати підвищення продуктивності праці керівників, спеціалістів шляхом перерозподілу функцій і сил апарату управління.

. Підвищувати оперативність у вирішенні виробничих завдань шляхом зміцнення прямих зв'язків первинних підрозділів з апаратом управління, і навпаки.

. Створити умови, необхідні для нормального ходу трудових виробничих процесів, а також більш ефективного використання виробничих ресурсів шляхом здійснення більш чіткої взаємодії між виробничими ланками і своєчасного усунення причин, які порушують запланований хід робіт [10, с. 220].

Об'єктами диспетчеризації в сільськогосподарських підприємствах є: відділки, цехи, бригади, тваринницькі ферми, центральна ремонтна майстерня та рухомі ремонтні засоби, гараж, зерносклади, склади запасних частин та матеріалів та інші об'єкти. При організації управління, а особливо оперативного дуже важливо широке застосування засобів зв'язку. В диспетчерському управлінні застосовуються засоби автоматичного, диспетчерського та мобільного телефонного звязку, диспетчерського радіозв'язку, засоби передачі технологічної та іншої інформації (телефакс, телевізійні установки), засоби фіксування інформації (диктофони, магнітофони), вимірювальна і обчислювальна техніка [9, с. 165].

В різних господарствах функції диспетчерської служби в залежності від рівня розвитку служби неоднакові. На першому етапі функції диспетчерської служби обмежуються збором і передачею різноманітної інформації. Керівники і спеціалісти бачать в ній лише зручний засіб зв'язку. На другому етапі відбувається розширення функцій диспетчерської служби. Керівники служби здійснюють великий обсяг контрольно-облікової та аналітичної роботи. На третьому етапі диспетчерська служба виконує окремі роботи з оперативного планування, регулювання виробництва, отримує права розпорядництва.

Зміст оперативного планування складається із комплексу взаємозалежних робіт із підготовки, прийняття та реалізації управлінських рішень, засобів, прийомів їх виконання. Загальні функції оперативного управління розподіляють а чотири групи: аналіз, планування, облік, регулювання та контроль.

Оперативний аналіз охоплює економічний, технологічний, організаційний, соціально-економічний та інші аспекти господарської діяльності. Зміст аналізу полягає в порівнянні фактичного і запланованого ходу виробництва, виконання рішень, розпоряджень, планів, завдань, визначення їх ефективності. Здійснюючі систематичний економічний ана

Похожие работы

1 2 3 4 5 > >>