Аналіз диференційованого підходу у навчанні математики молодших школярів у педагогічному досвіді

У вітчизняній дидактиці принцип диференціації розроблявся ще за часів К.Д. Ушинського, який вважав, що розподіл класу на групи, з яких

Аналіз диференційованого підходу у навчанні математики молодших школярів у педагогічному досвіді

Информация

Педагогика

Другие материалы по предмету

Педагогика

Сдать работу со 100% гаранией
>

1.Прочитай задачу.

2.Розвяжи задачу двома способами окремими діями з поясненням.

3.Дізнайся додатково, на скільки більше білої фарби витратили на 12 класів.

4.Запиши відповідь.

Картка 3

1.Прочитай задачу.

2.Розвяжи її найзручнішим способом.

3.Запиши відповідь.

Додаткове завдання

1. За скороченим записом склади і розвяжи обернену задачу.

 

На один класКількість класівВсього витраченоБілої фарби 4 кг Коричневої фарби ? 12 8 4 кг

2. Запиши відповідь.

Диференційовані завдання використовує на різних етапах уроку. Під час підготовки учнів до засвоєння складного нового матеріалу такі завдання спрямовані на ліквідацію прогалин у засвоєні учнями опорного матеріалу або розширення чи поглиблення знань і вмінь.

На етапі засвоєння нових знань диференціює процес первинного сприймання і первинного закріплення. Цікавим і ефективним тут є прийом багаторазового пояснення. Використовуючи даний прийом, до роботи залучає кмітливих, швидко мислячих дітей, які можуть виступати «співавторами» вчителя на уроці: можуть продовжити пояснення, самостійно ознайомитися з новим матеріалом, попрацювати біля дошки з іншим учнем в ролі вчителя. Розвязання посильної задачі стимулює до подальшої діяльності і підвищує самооцінку власних можливостей, створює реальні умови до переходу на вищий ступінь самостійності в роботі.

На етапі закріплення і застосування знань добирає завдання, які дають змогу точніше врахувати, що різним групам дітей потрібне різне за часом і складністю навантаження. Клас поділяє на декілька груп, причому учні можуть самі вибирати завдання або вона визначає, хто над чим працює. Організовує роботу груп по-різному. Якщо клас розбито на дві групи (сильніші і слабші учні), то одна група працює з допомогою вчителя, а інша виконує завдання самостійно або всі учні класу працюють самостійно, але сильніші учні отримують більш складне завдання, слабші учні - більш просте.

Плануючи диференційовані завдання, Козлова С.Ю. обовязково зіставляє їх мету і зміст з рівнем знань і розвитку учнів, шукає спільне в змісті й характері завдань, без чого не можна правильно визначити для кожної групи ступінь складності, необхідний і посильний обєм роботи. Лише за цих обставин створюються сприятливі умови для найповнішого розвитку здібностей, вміння і бажання вчитися.

У процесі використання диференційованих завдань здійснює поступовий перехід від колективних форм роботи учнів до частково самостійних і повністю самостійних у межах уроку або системи уроків. Такий підхід дає можливість учням брати участь у виконанні завдань, складність яких зростає.

Цебринська Н.І., вчитель початкових класів середньої загальноосвітньої школи № 28, побудувала навчально-виховний процес таким чином, що кожній дитині створено належні умови для повної реалізації інтелектуальних, творчих можливостей, морального і духовного розвитку, фізичної досконалості.

На основі даних, отриманих у ході вивчення учнівського колективу, учителька виділила три групи і з першого класу почала навчання з урахуванням особливостей організації діяльності дітей.

У своїй роботі використовує:

* методику аналізу загальної готовності учнів до навчання, розроблену

О.Я.Савченко;

* методику визначення психологічної готовності до навчання;

* методику визначення темпераменту учня, розроблену О.Яременко;

* методику диференціації в початковій школі, розроблену заслуженим

Учителем України С.П. Логачевською.

Наведемо приклад самостійної роботи над задачами (рівнева).

 

 

 

 

 

 

 

1)Складіть задачу за скороченим записом і розвяжіть її.

2)Складіть обернену задачу і розвяжіть її.

3)Складіть задачу за таблицею і розвяжіть її, склавши вираз.

 

Маса фруктів в одному ящикуКількість ящиківЗагальна масана ? кг більше 14 ящики 2 ящики36 кг 14 кг

Косенко Олена, учителька початкових класів школи № 6, м. Житомира вважає, що основним призначенням диференційованого навчання є забезпечити для кожного учня оптимальний характер пізнавальної діяльності в процесі навчальної роботи.

Кожен учитель знає, що учням на уроці стає нецікаво, якщо вони постійно виконують завдання не свого рівня складності. Навіть в учнів із високим рівнем навчальних досягнень темп виконання завдань швидший, тому що вони менше часу витрачають на обмірковування завдання, розуміють спосіб його виконання, усвідомлюють результат. Такі учні майже не потребують додаткових пояснень учителя.

Спираючись на це, починаючи з 1-го класу, вчитель виділяє групу, які добре підготовлені до школи, зокрема володіють способом читання. Їхнє читання усвідомлене й виразне. Вони легко і швидко адаптуються до школи, не бояться працювати самостійно й впевнені в собі. Цих учнів умовно обєднує в групу А. Інші діти переважно працюють з учителем - це група Б.

Учням групи А пропонує вчитель завдання:

·або подібні до загальних, але для самостійної роботи (диференціація за рівнем самостійності);

·або ускладнені (диференціація за рівнем складності).

Диференційовані завдання Косенко О. використовує на різних етапах уроку (актуалізації опорних знань, узагальнення і систематизації знань). Застосовуючи різні способи диференціювання, які дають змогу точніше визначити навчальне навантаження для кожного учня за обсягом і складністю.

В методиці диференційованої роботи над задачами зустрічається і інший досвід роботи. Розглянемо його детальніше.

В його основі лежить ідея про те, що кожен учень здатний відшукати самостійний шлях розвязування на різному етапі роботи над задачею.

Будемо називати задачу із підручника математики, яку треба розвязати на уроці, основним завданням, а перетворення цієї задачі - завданнями додатковими. Додаткові завдання відповідають темі і меті уроку, так як являють собою творчу переробку задачі із підручника. Це можуть бути обернені задачі, задачі на встановлення нових звязків між величинами.

Додаткові завдання повинні бути точно сформовані і посильні дітям для самостійного розвязку. Їх треба попередньо записати на дошці, таблиці чи плівці кодоскопа. Додаткові завдання одночасно пропонуються всім учням класу. Але до них кожний приступає тільки тоді, коли виконає основне завдання. Як правило, їх встигають виконати діти з хорошим розумовим розвитком. Додаткових завдань до задачі можна скласти одне, два або три в залежності від мети уроку, трудності завдань, наявності часу на уроці для виконання самостійної роботи.

Розглянемо приклад додаткових завдань до задачі для учнів 4 класу.

Основне завдання:

«Довжина шкільного саду прямокутної форми 75 м, а ширина 40 м. 1/5 площі саду займають кущі ягід, а решту площі - яблуні. Скільки квадратних метрів зайнято під яблуні?

Додаткові завдання:

1)Використовуючи результати розвязку задачі обчисли: скільки кущів ягід і скільки яблунь посаджено в шкільному саду, якщо під кожний кущ ягід відводиться 3 м², а під кожну яблуню - 16 м² площі саду?

2)Використовуючи результати розвязку другої задачі, обчисли: скільки кілограмів яблук зібрали в саду, якщо з кожної яблуні в середньому збирали по 52 кг яблук? Скільки ягід зібрали в саду, якщо з кожного куща в середньому збирали по 6 кг ягід?

Важливо, щоби основне завдання розвязували всі учні класу.

Після читання основного завдання в класі знайдуться учні, які знають як його виконати. З дозволу вчителя ці діти починають роботу самостійно. З іншими дітьми вчитель продовжує роботу над пошуком розвязку задачі. Очевидно, після повторення задачі за питаннями вчителя знову знайдуться діти, які здатні виконати його. Вчитель дає їм таку можливість.

Аналогічно вчитель підводить до самостійної роботи групу дітей після складення короткого запису. Залишається частина учнів, які не можуть приступити до розвязування задачі. Тому вчитель знову веде розбір і складає план розвязування задачі, надає їм допомогу. Потім дає час для самостійної роботи і цій частині дітей.

Таким чином, всі діти працюють над основним завданням, а ті, хто його виконав, відразу приступають до виконання додаткових завдань, спочатку першого, а потім наступних. В цей час вчитель має можливість простежити за ходом самостійної роботи, надати допомогу окремим учням.

Коли всі діти справляться з основним завданням, робота переривається і починається її перевірка. Виконання основного завдання, як правило, пояснюють діти слабо встигаючі. Пояснення розязку додаткових завдань, якщо дозволить час уроку, слід доручити тим учням, які виконали їх правильно, раціонально. Їх пояснення необхідні тим учням, які з цими завданнями справитись не встигли або не змогли.

При роботі над задачею описаним методом кожний учень працює самостійно в міру своїх можливостей.

Майже в кожному класі є діти з дуже слабими навичками розумової діяльності. Вони не завжди можуть справитись з основним завданням навіть після додаткового аналізу задачі. Постійно приділяти увагу тільки цим дітям на уроці вчитель не може. В цьому випадку корисно використовувати карточки індивідуальної допомоги.

Розглянемо два варіанти карточки індивідуальної допомоги двом учням до основного завдання.

Картка 1:

1.Прочитай ще раз уважно задачу.

2.Подивись на креслення.

3.Прочитай питання задачі. Подумай, чи можна на нього відповісти зразу?

4.Подумай, як знайти площу саду.

5.Пригадай, як знайти 1/5 від площі. Виконай дію.

6.Подумай, як знайти площу, зайняту яблуками.

7.Запиши розвязання задачі по діях без пояснення.

Картка 2:

1.Щоби розвязати задачу, прочита

Похожие работы

< 1 2 3 >