Авиация, Астрономия, Космонавтика

Авиация, Астрономия, Космонавтика

Метеоры, болиды и методы их наблюдения

Информация пополнение в коллекции 15.10.2010

В те годы основным методом наблюдений все еще оставался визуальный метод (иногда с применением телескопа для наблюдений очень слабых метеоров), дающий наглядное представление об изучаемом объекте, но страдающий низкой точностью. В самом деле, человек не электронно-вычислительная и не электронно-копировальная машина. Заметив метеор, он не может в то же мгновение нанести «синхронно» его траекторию на звездную карту. Все это он сделает уже после того, как метеор погаснет. Обычно все явление метеора длится доли секунды. И, конечно, отыскав на карте необходимые созвездия, наблюдатель наносит на нее весьма приблизительную траекторию. Еще сложнее задача оценить блеск метеора. Обычно это делается путем сравнения с блеском других звезд. Здесь субъективизм оценок достигает еще большей степени, чем при нанесении траектории на карту. Метеор-то уже исчез, и вы фактически производите сопоставление по памяти. Но это скорее эмоциональный способ, нежели действительно научный.

Подробнее

Характеристика аспектов эксплуатации космических систем

Контрольная работа пополнение в коллекции 13.10.2010

Существует много непротиворечивых определений управления. Например, Н. Винер понимал управление как посылку сообщений, эффективно влияющих на поведение их получателя. В дальнейшем под управлением будем понимать осуществление совокупности воздействий, выбранных из множества возможных на основании определенной информации и направленных на поддержание или улучшение функционирования управляемого объекта в соответствии с имеющейся программой или целью управления. Из определения видно, что в понятие управления не входят такие аспекты, как организация и воспитание коллективов, социальные, моральные, правовые и другие вопросы, которые возникают при работе с людьми. Эти факторы обычно включают в более широкое понятие «руководство», содержащее в себе и управление системами. Теория управления эксплуатацией ЛК как часть теории эксплуатации ЛК базируется на методах и положениях теории сложных (больших) систем или просто теории систем. Это вызвано тем, что предмет теории управления эксплуатацией ЛК, т. е. анализ и синтез целенаправленной деятельности коллективов людей по проведению технологических эксплуатационных процессов, обеспечивающих успешное применение ЛК в условиях воздействия на них внешней среды, является частью или, точнее, частным случаем предмета теории сложных систем анализа и синтеза целенаправленной деятельности коллективов людей и функционирования техники, управляемой людьми, а также взаимодействия людей и техники с внешней средой.

Подробнее

Еволюція зірок

Информация пополнение в коллекции 12.10.2010

Учені відзначають, що ці незвичайні об'єкти нелегко зрозуміти, залишаючись у рамках законів тяжіння Ньютона. Поблизу поверхні чорної діри гравітація настільки сильна, що звичні ньютоновскі закони перестають тут діяти. Їх варто замінити законами загальної теорії відносності Ейнштейна. Відповідно до одному з трьох наслідків теорії Ейнштейна, залишаючи масивне тіло, світло повинний випробувати червоний зсув, тому що він повинний випробувати червоний зсув, тому що він втрачає енергію на подолання гравітаційного поля зірки. Випромінювання, що приходить від щільної зірки, подібної до білого карлика - супутникові Сиріуса А, - лише злегка зміщається в червону область спектра. Ніж щільніше зірка, тим більше цей зсув, так що від надміцною зірки зовсім не буде приходити випромінювання у видимій області спектра. Але якщо гравітаційна дія зірки збільшується в результаті її стиску, то сили тяжіння виявляються настільки великі, що світло взагалі не може залишити зірку. Таким чином, для будь-якого спостерігача можливість побачити чорну діру цілком виключена! Але тоді природно виникає питання: якщо вона невидима, то, як же ми можемо неї знайти? Щоб відповісти на це питання, учені прибігають до митецьких вивертів. Руффіні й Уілер досконально вивчили цю проблему і запропонували кілька способів нехай не побачити, але хоча б знайти чорну діру. Почнемо з того, що, коли чорна діра народжується в процесі гравітаційного колапсу, вона повинна випромінювати гравітаційні хвилі, що могли б перетинати простір зі швидкістю світла і на короткий час спотворювати геометрію простору поблизу Землі. Це перекручування проявилося б у виді гравітаційних хвиль, що діють одночасно на однакові інструменти, установлені на земній поверхні на значних відстанях друг від друга. Гравітаційне випромінювання могло б приходити від зірок, що випробують гравітаційний колапс. Якщо протягом звичайного життя зірка оберталася, то, стискуючись і стаючи, усе менше і менше, вона буде обертатися усе швидше, зберігаючи свій момент кількості руху. Нарешті вона може досягти такої стадії, коли швидкість руху на її екваторі наблизиться до швидкості світла, тобто до гранично можливої швидкості. У цьому випадку зірка виявилася б сильно деформованої і могла б викинути частина речовини. При такій деформації енергія могла б іти від зірки у виді гравітаційних хвиль з частотою порядку тисячі коливань у секунду (1000 Гц).

Подробнее

Спектр излучений Вселенной

Информация пополнение в коллекции 09.10.2010

Экспериментальная информация для подтверждения достоверности описанной гипотезы, получена недавно. Она следует из уже отмеченной нами анизотропии реликтового излучения на уровне 0,001%. С виду это незначительная величина, не заслуживающая внимания. Однако, если учесть, что астрофизики принимают фотоны, излучённые звёздами, находящимися на расстоянии световых лет, то значимость этого факта возрастает. Расстояние световых лет эквивалентно расстоянию . Величина окошка на поверхности сферы с таким радиусом, равная 0,001% её поверхности, составляет квадратных километра. Так что есть смысл задуматься над физическим смыслом 0,001% анизотропии реликтового излучения. Он означает отсутствие химических элементов за пределами указанных окошек, так как они единственные источники излучения фотонов. Из этого следует, что анизотропия реликтового излучения, равная 0,001%, следствие ограниченности в пространстве материального мира. Равномерность этой анизотропии следствие сферичности области пространства, в которой находятся источники этого излучения галактики. Этот же факт можно интерпретировать, как расположение приёмника этого излучения (нашей Земли) вблизи центра материального мира Вселенной.

Подробнее

Скорость вращения галактик

Статья пополнение в коллекции 09.10.2010

Так как звёзды расположены далеко друг от друга и вероятность их столкновения мала, звёзды, как в галактиках, так и в скоплениях, представляют собой бесстолкновительную среду. Это легко показать. Будем называть столкновением двух звёзд случай, когда две звезды при сближении под действием силы гравитации изменят направление движения, сохранив при этом полную энергию. Тогда рассмотрим это сближение относительно центра масс звёзд. Для упрощения расчётов будем считать, что массы звёзд равны, и их скорости на начало сближения (формально на бесконечно большом расстоянии) тоже. Для первой оценки это вполне допустимое приближение. Запишем закон сохранения механической энергии:

Подробнее

Пьер Симон Лаплас. Возникновение небесной механики

Информация пополнение в коллекции 08.10.2010

Подробнее

Основні характеристики зірок. Народження зірок

Информация пополнение в коллекции 07.10.2010

Значення газово-пилових комплексів в сучасній астрофізиці дуже велике. Річ у тому, що вже давно астрономи, в значній мірі інтуїтивно, зв'язували утворення конденсації в міжзоряному середовищі з найважливішим процесом утворення зірок з "дифузного" порівняно розрядженого газово-пилового середовища. Які ж підстави існують для припущення про зв'язок між газово-пиловими комплексами і процесом зіркоутворення? Перш за все слід підкреслити, що вже принаймні з сорокових років нашого сторіччя астрономам ясно, що зірки в Галактиці повинні безперервно (тобто буквально "на наших очах") утворюватися з якоїсь якісно іншій субстанції. Річ у тому, що до 1939 року було встановлено, що джерелом зоряної енергії є той, що відбувається в надрах зірок термоядерний синтез. Грубо кажучи, що пригнічують більшість зірок випромінюють тому, що в їх надрах чотири протони з'єднуються через ряд проміжних етапів в одну альфа-частку. Оскільки маса одного протона (у атомних одиницях) рівна 1,0081, а маса ядра гелію (альфа-частки) рівна 4,0039, то надлишок маси, рівний 0,007 атомної одиниці на протон, повинен виділитися як енергія. Тим самим визначається запас ядерної енергії в зірці, яка постійно витрачається на випромінювання. У найсприятливішому випадку чисто водневої зірки запасу ядерної енергії вистачить не більш, ніж на 100 мільйонів років, тоді як в реальних умовах еволюції час життя зірки виявляється на порядок менше цієї явно завищеної оцінки. Але десяток мільйонів років - нікчемний термін для еволюції нашій Галактики, вік якої ніяк не менше ніж 10 мільярдів років. Вік масивних зірок вже порівняємо з віком людства на Землі! Означає зірки (принаймні, масивні з високою світимістю) ніяк не можуть бути в Галактиці "спочатку", тобто з моменту її освіти. Виявляється, що щорічно в Галактиці "вмирає" щонайменше одна зірка. Значить, для того, щоб "зоряне плем'я" не "звиродніло", необхідно, щоб стільки ж зірок в середньому утворювалося в нашій Галактиці щороку. Для того, щоб в перебігу тривалого часу (обчислюваними мільярдами років) Галактика зберігала б незмінними свої основні особливості (наприклад, розподіл зірок по класах, або, що практично одне і теж, по спектральних класах), необхідно, щоб в ній автоматично підтримувалася динамічна рівновага між зірками, що народжувалися і "гинучими". В цьому відношенні Галактика схожа на первісний ліс, що складається з дерев різних видів і віків, причому вік дерев значно менше віку лісу. Є, правда, одна важлива відмінність між Галактикою і лісом. У Галактиці час життя зірок з масою менше сонячною перевищує її вік. Тому слід чекати поступового збільшення числа зірок з порівняно невеликою масою, оскільки вони поки що "не встигли" померти, а народжуватися продовжують. Але для масивніших зірок згадана вище динамічна рівновага неминуче повинна виконуватися.

Подробнее

Международные космические организации

Реферат пополнение в коллекции 06.10.2010

Подробнее

Легенды и мифы знаков зодиака

Информация пополнение в коллекции 05.10.2010

Подробнее

Марс: красная планета

Информация пополнение в коллекции 23.09.2010

Подробнее

Эволюция молока Вселенной

Статья пополнение в коллекции 20.09.2010

!! - Полезно напомнить цитаты из научных трудов: :... что и как соединяет кварки в адроны и удерживает протоны и нейтроны в составе атомного ядра ...действует между частицами, имеющими электрический заряд... Однако и сейчас остаётся открытым вопрос о том, существует ли предел деления материи, о котором говорил ещё Демокрит ...Ряд элементарных частиц имеет сложную внутреннюю структуру, однако разделить их на части невозможно. Другие элементарные частицы на данный момент считаются бесструктурными и рассматриваются как первичные фундаментальные частицы... Со времён первого открытия элементарной частицы (электрона) в 1897 году обнаружено уже более 400 элементарных частиц... Адроны, частицы, участвующие во всех видах фундаментальных взаимодействий, состоят из кварков и подразделяются на мезоны, барионы. К ним относятся протон и нейтрон. Фундаментальные частицы: лептоны - фермионы, электроны, мюоны, тау-лептоны, нейтрино, кварки… калибровочные бозоны... фотон... восемь глюонов... гравитон гипотетическая частица, переносящая гравитационное взаимодействие... самыми элементарными (или фундаментальными) точечными частями вещества сейчас считаются ЛЕПТОНЫ и КВАРКИ... размеры частиц эфира много меньше элементарных частиц. Анализируя поляризуемость частиц эфира, А.А. Потапов [Деформац. поляризация. Н-сибирск, Наука, 2004. с.511] пришёл к выводу, что их размер равен планковской длине: 10 в минус 32 степени мм. Это на много порядков меньше размеров элементарных частиц. Как известно, размеры атомов, включая электронные оболочки, составляют доли и единицы ангстрем. Размеры ядер имеет порядок 10 в минус 17 степени мм. Сравнение размеров частицы эфира... показывает: они легко могут проникать и размещаться между атомами, во внутриатомном пространстве. (конец цитаты)

Подробнее

Исследование законов Вселенной

Доклад пополнение в коллекции 19.09.2010

Из оболочной последовательности следует: если какая-нибудь ступень испытывает затенение от частиц Пространства, то её реакция последовательно передаётся на нижние ступени. Например, m7 испытывает затененение от части Пространства m10 с левой (на рис.3) стороны, что изображено разрывом линии оболочки и отсутствием стрелки m10. Частицы m7 испытывают давление m6 m6 в сторону от затеняющего объекта, поэтому в m5 смещены относительно ядра в эту сторону изображено смещением окружности оболочки относительно ядра Вследствие этого частица m5 испытывает давление в противоположную сторону. Реакции последующих ступеней m_ изображено на рисунке 3. В итоге электрон Э m2 m2 испытывает давление в сторону объекта, затеняющего его от «ударов» частиц m10, (сила +F1о). Оболочная последовательность создаёт переменное ступенчатое взаимовлияние электронов в зависbмости от расстояния между ними, рис.4. При их сближении друг к другу происходит увеличение «отверстий» в Рис.2 оболочках частиц последовательности. Выход частиц из оболочки начинается тогда, когда размер «отверстия» достигнет размера оболочной частицы. На затенение вначале реагирует наименьшая частица m7 возникает сила +F1о, затем частица m5 возникает сила F2о и m9 так далее/

Подробнее

Астероиды, метеориты, метеоры

Информация пополнение в коллекции 05.09.2010

Подробнее

Еволюція Всесвіту

Информация пополнение в коллекции 27.08.2010

З плином часу постійна Хаббла поступово зменшується - розбіжність галактик сповільнюється. Але таке зменшення за спостережуваний проміжок часу мізерно мале. Зворотного величиною постійною Хаббла визначається час життя (вік) Всесвіту. З результатів спостереження випливає, що швидкість віддалення галактик збільшується приблизно на 75 км \ с на кожен мільйон парсек (1 парсек дорівнює 3,3 світлового року; світловий рік - це відстань, яку проходить світлом у вакуумі за 1 земний рік). При даній швидкості екстраполяція до минулого приводить до висновку: вік Всесвіту становить близько 15 млрд. років, а це означає, що весь Всесвіт 15 млрд. років тому був зосереджений в дуже маленькій області. Передбачається, що в той час щільність речовини Всесвіту була порівнянною з щільністю атомного ядра, і весь Всесвіт представляв собою величезну ядерну краплю. З якихось причин ядерна крапля опинилася в нестійкому стані і вибухнула. Це припущення лежить в основі концепції великого вибуху.

Подробнее
<< < 1 2 3 4 5 6 7 8 > >>